Студент коледжу програв суд проти ТЦК: чому право на відстрочку від мобілізації не спрацювало
Третій апеляційний адміністративний суд розглянув спір щодо законності мобілізації студента коледжу та його зарахування до військової частини. Позивач просив скасувати накази про призов і проходження військової служби, посилаючись на право на відстрочку як здобувача освіти та порушення під час проходження військово-лікарської комісії. Суд апеляційної інстанції перевірив законність рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено.
Обставини справи
Позивач перебував на військовому обліку та з 1 вересня 2025 року був зарахований до Слов’янського енергобудівного коледжу за денною формою навчання для здобуття освіти.
18 вересня 2025 року під час перебування у Кам’янському його було доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення військово-облікових даних і проходження військово-лікарської комісії. Того ж дня ВЛК визнала його придатним до військової служби.
Після цього наказом начальника ТЦК та СП його було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини. Окремим наказом командира військової частини його зарахували до списків особового складу на посаду курсанта навчального підрозділу.
Вважаючи такі рішення незаконними, громадянин звернувся до суду. Він стверджував, що мав право на відстрочку від призову як студент денної форми навчання, а відповідна заява була подана до органу військового обліку. Також він посилався на порушення під час проходження військово-лікарської комісії.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Позиція та висновки суду
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності держави є конституційним обов’язком громадян. Суд також врахував, що в Україні продовжують діяти воєнний стан та загальна мобілізація.
Колегія суддів наголосила, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки уповноважені здійснювати призов військовозобов’язаних незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Суд встановив, що на момент виникнення спірних правовідносин закон дійсно передбачав право на відстрочку від мобілізації для здобувачів професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою та здобувають вищий рівень освіти. Відтак позивач як особа, яка вперше здобувала відповідний рівень освіти, належав до категорії громадян, які мають право на відстрочку.
Разом із тим суд звернув увагу на сформовану практику Верховного Суду, відповідно до якої право на відстрочку не виникає автоматично. Для його реалізації військовозобов’язаний повинен вчинити активні дії та належним чином оформити таке право через уповноважений орган. Крім того, реалізувати це право можливо лише до набуття статусу військовослужбовця.
Апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що на момент проведення мобілізаційних заходів у ТЦК та СП була наявна підтверджена документами інформація про право позивача на відстрочку. У його військово-облікових документах також не містилося відомостей про оформлення відстрочки.
Посилання апелянта на те, що заява з необхідними документами була направлена поштою до органу військового обліку, суд визнав недостатнім доказом. На думку колегії суддів, надані поштові документи не дозволяють достеменно встановити, що відповідні матеріали були подані саме позивачем та до моменту проведення мобілізаційних процедур, а не вже після видання наказу про призов.
Суд також підкреслив, що закон покладає на військовозобов’язаних обов’язок особисто повідомляти органи військового обліку про зміну обставин, зокрема щодо освіти, у встановлений законом строк. Доказів виконання такого обов’язку позивач не надав.
Щодо доводів про порушення процедури проходження військово-лікарської комісії апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів оскарження відповідних рішень або дій ВЛК, тому ці обставини не можуть впливати на вирішення спору.
Також суд відхилив посилання на внесення відомостей до ЄРДР за заявою іншої особи, наголосивши, що сам факт реєстрації кримінального провадження не підтверджує факту вчинення кримінального правопорушення.
У підсумку колегія суддів у справі № 160/33721/25 погодилася з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
