Неповний чи скорочений робочий час: у чому різниця та як це впливає на зарплату
Працівники, які працюють менше встановленої норми годин, можуть перебувати як на умовах неповного робочого часу, так і мати право на скорочений робочий час. Ці поняття часто плутають, однак вони мають різні правові підстави та по-різному впливають на розмір заробітної плати.
Неповний робочий час
Відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю України (КЗпП), за домовленістю між працівником і роботодавцем може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень як під час прийняття на роботу, так і вже в процесі трудових відносин.
За таких умов працівник працює менше годин, ніж передбачено повною нормою робочого часу, а заробітна плата нараховується:
- пропорційно фактично відпрацьованому часу;
- або залежно від виконаного обсягу робіт.
Право вимагати встановлення неповного робочого часу мають окремі категорії працівників. Роботодавець зобов’язаний задовольнити таке прохання, зокрема, для:
- вагітних жінок;
- жінок, які виховують дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі під опікою;
- працівників, які доглядають за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.
Якщо ініціатором переходу на неповний робочий час є роботодавець через зміни в організації виробництва чи праці, це вважається зміною істотних умов праці.
Під час воєнного стану діють особливі правила: працівника необхідно повідомити про такі зміни не пізніше дня їх запровадження. Вимога про попередження за два місяці, передбачена загальним порядком, на період воєнного стану не застосовується.
Скорочений робочий час
Скорочений робочий час не є формою неповної зайнятості. Це державна гарантія, яка передбачає зменшену норму робочого часу без зменшення посадового окладу або тарифної ставки.
Згідно зі статтею 51 КЗпП, скорочений робочий час встановлюється, зокрема:
- працівникам віком від 16 до 18 років;
- працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці;
- окремим категоріям працівників, визначеним законодавством.
Для медичних працівників норми скороченої тривалості робочого часу визначені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 травня 2006 року №319.
Для працівників зі шкідливими умовами праці скорочений робочий тиждень встановлюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №163 від 21 лютого 2001 року та №442 від 1 жовтня 1992 року.
Крім того, підприємства та установи можуть за власні кошти встановлювати скорочений робочий час для окремих категорій працівників, зокрема осіб з інвалідністю, працівників із дітьми до 14 років або дитиною з інвалідністю, а також одиноких матерів і батьків.
Як раніше писала «Судово-юридична газета», Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради пояснила, чому підприємства отримують інформаційні листи щодо зростання кількості працівників із неповним робочим часом. Підставою для цього стали дані Пенсійного фонду України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
