Після продажу квартири гроші опинились у сина: мати звернулась по аліменти, але суд відмовив
Жінка пенсійного віку звернулася до суду з вимогою зобов’язати сина щомісяця виплачувати їй 12 тисяч гривень аліментів. Вона пояснювала, що після продажу власної квартири фактично залишилася без житла і стабільної фінансової підтримки, тоді як усі кошти від продажу опинилися в розпорядженні сина.
Попри ці обставини, суд відмовив у задоволенні позову. Суддя дійшов висновку, що позивачка не змогла належним чином підтвердити ключові факти: що відповідач дійсно є її сином у юридичному розумінні, а також що вона перебуває у стані, який вимагає саме такого рівня матеріальної допомоги.
Обставини справи № 335/12168/25
Позивачка звернулася до суду з вимогою про стягнення аліментів як непрацездатна мати. Вона зазначала, що після смерті чоловіка продала квартиру в Запоріжжі та переїхала до Польщі до сина. За її твердженням, усі кошти від продажу житла опинилися в розпорядженні сина, який використав їх на придбання майна та лікування дитини.
Згодом через конфлікт із невісткою жінка залишила родину сина та переїхала до Одеси, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Вона отримує пенсію та державну допомогу, однак, за її словами, цього недостатньо для забезпечення належного рівня життя, зокрема з урахуванням витрат на оренду житла. Позивачка стверджувала, що син не надає їй допомоги, хоча працює за кордоном і має фінансову можливість це робити.
У позові вона просила встановити щомісячні аліменти у розмірі 12 тисяч гривень.
Оцінка суду
Суд виходив із положень Сімейного кодексу України, які передбачають обов’язок повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків за умови, що ті дійсно потребують матеріальної допомоги. Водночас такий обов’язок виникає лише за наявності належно доведених обставин.
У цій справі суд визнав встановленим лише факт непрацездатності позивачки за віком. Водночас інші ключові обставини не були підтверджені належними доказами.
Зокрема, позивачка не надала документів, які б підтверджували її родинний зв’язок із відповідачем. У матеріалах справи відсутнє свідоцтво про народження відповідача, яке б засвідчувало, що саме позивачка є його матір’ю. Також не подано документів щодо шлюбу, смерті чоловіка або зміни прізвища, що було важливо з огляду на різні прізвища сторін. За таких умов суд не зміг встановити сам факт виникнення обов’язку відповідача утримувати позивачку.
Окремо суд звернув увагу на відсутність доказів реальної потреби у матеріальній допомозі. У матеріалах справи не міститься підтвердження розміру пенсії, відсутні дані про інші можливі доходи, а також документи, які б підтверджували витрати, зокрема на оренду житла. Крім того, позивачка не надала відомостей про свій сімейний стан, що не дозволило з’ясувати, чи є інші особи, які можуть бути зобов’язані її утримувати.
Суд також зауважив, що заявлений розмір аліментів у 12 тисяч гривень не був обґрунтований жодними розрахунками або доказами.
Щодо доводів про доходи відповідача за кордоном, суд відмовив у витребуванні інформації від іноземних органів, оскільки позивачка не надала доказів того, що син дійсно працює в Польщі та отримує офіційний дохід.
Рішення
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивачка не довела ані наявності права на утримання саме від відповідача, ані факту потреби в такому утриманні в заявленому обсязі. У зв’язку з цим у задоволенні позову про стягнення аліментів відмовлено повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
