В чому різниця між участю у бойових діях та виконанням обов’язків – позиція Верховного Суду

19:10, 26 березня 2026

Виконання завдань з оборони порту Одеси не відповідає критеріям безпосередньої участі у бойових діях – КАС ВС.

В чому різниця між участю у бойових діях та виконанням обов’язків – позиція Верховного Суду

Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram

У справі йшлося про визнання протиправною бездіяльності та відмови військової частини оформити та подати на розгляд комісії довідку за формою додатка 6 до постанови Кабінету Міністрів України № 413, а також видати довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Позивач стверджував, що під час служби виконував бойові (спеціальні) завдання з охорони та оборони морського порту Одеси «Одеський», що підтверджується наказами, бойовими розпорядженнями та журналом бойових дій. Військова частина відмовила у видачі довідки, оскільки такі завдання виконувалися поза районами ведення воєнних (бойових) дій.

Обставини справи № 200/7237/24

У жовтні 2024 року військовослужбовець звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини про:

визнання протиправною бездіяльності щодо ненаправлення на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки за формою згідно з додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі — Порядок № 413);
зобов’язання військової частини подати таку довідку на розгляд комісії;
визнання протиправною відмови видати довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
зобов’язання видати зазначену довідку.

Позивач обґрунтовував вимоги тим, що під час проходження військової служби у військовій частині він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Зокрема, його залучали до виконання бойових (спеціальних) завдань з охорони та оборони об’єкта критичної інфраструктури — морського порту Одеси «Одеський». Це підтверджувалося бойовими розпорядженнями, наказами командира військової частини та витягами з журналу бойових дій.

Військова частина відмовила у видачі довідки за формою додатка 6 до Порядку № 413 (лист від 22 липня 2024 року № 241), посилаючись на те, що військова частина не входить до складу угруповань військ (сил), а особа не залучалася до виконання завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України. Крім того, у журналі бойових дій відсутні відомості щодо виконання завдань окремими військовослужбовцями в таких районах.

Рішення судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2025 року, позов задоволено повністю. Суди визнали протиправними бездіяльність та відмову військової частини, зобов’язали подати довідку за формою додатка 6 на розгляд комісії та видати довідку про безпосередню участь.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань з охорони та оборони об’єкта критичної інфраструктури в умовах воєнного стану становить безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Вони посилалися на пункт 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі — Закон № 3551-XII) та пункти 4, 5, 8 Порядку № 413. Суди вважали, що на військову частину покладався імперативний обов’язок оформити та подати довідку, а відмова, обґрунтована внутрішніми дорученнями, є протиправною.

Касаційна скарга та позиція Верховного Суду

Військова частина подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення попередніх інстанцій і передати справу на новий розгляд. Скаржник вказував на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема пункту 19 статті 6 Закону № 3551-XII, Порядку № 413 та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Військова частина наголошувала, що позивач виконував завдання з протиповітряного прикриття та наземної оборони об’єктів критичної інфраструктури, за які виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень (а не 100 000 гривень, передбачених за безпосередню участь у бойових діях). Крім того, місто Одеса не входило до зон ведення бойових дій.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2025 року й ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд зазначив, що надання статусу учасника бойових дій пов’язане з фактичною безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією рф, які мають ознаки особистого виконання бойових (спеціальних) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів. Тобто це не будь-яке виконання обов’язків військової служби в умовах воєнного стану, а реальне залучення до завдань, безпосередньо пов’язаних з відсіччю та стримуванням збройної агресії, з підвищеним рівнем небезпеки.

Суд підкреслив необхідність системного тлумачення поняття «безпосередня участь» у взаємозв’язку з нормативними актами, що визначають порядок підтвердження такої участі.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь:

в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення,
у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів,
у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку № 413, для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи чи організації стосовно заявників, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, або самостійно заявником з їх числа - у разі неподання таких документів відповідним командиром (начальником).

Крім того, позивач пов`язує наявність у нього права на отримання спірної довідки з фактом виплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), вказуючи, що така виплата підтверджує його участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України в умовах збройної агресії.

При оцінці вказаних доводів, Суд звертає увагу на те, що на виконання указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 та «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168, якою диференційовано додаткову винагороду залежно від характеру виконуваних завдань.

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 168, у редакції з 03 травня 2023 року по 14 грудня 2023 року (чинній на час перебування позивача у м. Одеса), на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Разом із тим, особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій території України або на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення таких заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.

Крім того, окремо передбачено можливість збільшення розміру додаткової винагороди (але не більше ніж до 50 000 гривень) для військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органів військового управління або штабів угруповань військ, у тому числі поза районами ведення бойових дій, за умови здійснення ними оперативного (бойового) управління підрозділами, що ведуть бойові дії.

Отже, системний аналіз пункту 1 Постанови № 168 свідчить, що законодавець чітко розмежував поняття:

- загальне виконання бойових (спеціальних) завдань у період воєнного стану, за яке виплачується додаткова винагорода до 30 000 гривень;

- безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони з обов`язковим перебуванням у районах їх ведення (здійснення), що є підставою для збільшення винагороди до 100 000 гривень.

Таке розмежування має правове значення для оцінки характеру участі військовослужбовця у виконанні військового обов`язку та не допускає ототожнення будь-якого виконання завдань у період воєнного стану з безпосередньою участю у бойових діях.

Крім того, згідно з статтею 9 Закону № 2011-ХІІ, Указу Президента України № 64/2022 та постанови КМУ № 168 наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 затверджено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок №260).

Порядок № 260 доповнено новим розділом "XXXIV. Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25 січня 2023 року - застосовується з 01 лютого 2023 року.

Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою КМУ № 168 виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі до складу сільських (селищних), міських, районних та обласних військових адміністрацій, на території (або частині цієї території), здійснення повноважень яких ведуться воєнні (бойові) дії, та виконують бойові (спеціальні) завдання виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 30000 гривень.

Військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванні або у складі органів військового управління (військових частин, підрозділів) розвідувального органу Міністерства оборони України, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, а також інших військових формувань, виплата додаткової винагороди здійснюється в порядку, на умовах та розмірах, передбачених у цьому розділі.

Військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, які одночасно мають право на отримання додаткової винагороди за різними умовами, ця додаткова винагорода виплачується в більшому розмірі.

Таким чином, Порядок № 260, прийнятий на виконання постанови КМУ № 168, також закріплює диференційований підхід до визначення розміру додаткової винагороди залежно від характеру та умов виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань, зокрема з урахуванням факту безпосередньої участі у бойових діях та перебування у районах їх ведення. Отже, як постанова КМУ № 168, так і Порядок № 260 послідовно розмежовують загальне виконання завдань у період воєнного стану та безпосередню участь у збройному конфлікті, що має істотне значення для правової оцінки характеру участі позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконував завдання з наземної оборони морського порту Одеси «Одеський» у складі зведеного загону. Однак місто Одеса не визначалося наказами Головнокомандувача Збройних Сил України як район ведення воєнних (бойових) дій. Факт запровадження воєнного стану на всій території України не ототожнюється з веденням бойових дій у кожному регіоні.

Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права. Встановлені обставини (виконання завдань з охорони об’єкта критичної інфраструктури поза районами ведення бойових дій) не відповідають критеріям пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII. Відповідно, у військової частини не виник обов’язок оформити та видати довідку за формою додатка 6, а відмова є правомірною.

Постанова Верховного Суду набрала законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.