ЄСПЛ: Свідкам Єгови не можна забороняти проповідувати по квартирах і будинках
Європейський суд з прав людини визнав, що Болгарія порушила право на свободу віросповідання, підтримавши муніципальну заборону на релігійну проповідницьку діяльність «від дверей до дверей». Суд дійшов висновку, що така заборона була надмірною та не відповідала вимогам демократичного суспільства.
ЄСПЛ ухвалив рішення у справі Velev and Others v. Bulgaria, визнавши порушення статті 9 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує свободу думки, совісті та релігії.
Що сталося
Спір виник через норму, запроваджену у 2016 році муніципальною радою міста Шумен. Нею було заборонено так звану «релігійну пропаганду» в оселях місцевих жителів.
Підставою для ухвалення такого рішення стали скарги окремих мешканців, які повідомляли, що до них додому приходили представники релігійних громад, зокрема члени Свідків Єгови, пропонували релігійну літературу та вели бесіди на релігійні теми.
За порушення заборони передбачалися адміністративні штрафи.
Як розвивалися судові спори
Двоє членів Свідків Єгови та сама релігійна організація оскаржили заборону в національних судах.
У 2017 році Адміністративний суд Шумена визнав спірну норму незаконною та такою, що суперечить свободі віросповідання. Проте після перегляду справи Верховний адміністративний суд Болгарії у 2021 році залишив заборону чинною.
Болгарський суд вважав, що обмеження переслідує законну мету — захист приватного та сімейного життя громадян, а також недоторканності їхнього житла.
Аргументи заявників
У Страсбурзі заявники наголосили, що проповідування по домівках є важливою складовою їхньої релігійної практики.
На їхню думку, заборона фактично змушувала їх або відмовитися від релігійної діяльності, або ризикувати притягненням до відповідальності.
Вони також звернули увагу, що обмеження стосувалося лише релігійної діяльності, тоді як інші подібні форми комунікації — комерційні пропозиції, політична агітація чи діяльність представників інших організацій — залишалися дозволеними.
Позиція ЄСПЛ
ЄСПЛ визнав, що держави можуть обмежувати агресивне, нав'язливе або примусове навернення до віри. Водночас Суд нагадав свою усталену практику: свобода віросповідання охоплює право мирно поширювати свої релігійні переконання та намагатися переконати інших через проповідь і релігійне навчання.
Судді дійшли висновку, що заборона в Шумені була сформульована надто широко. Вона поширювалася на всі форми «релігійної пропаганди» без розмежування між примусовою поведінкою та мирною релігійною діяльністю.
Крім того, органи влади не надали доказів існування конкретних або систематичних порушень громадського порядку, які могли б виправдати настільки масштабне обмеження.
ЄСПЛ окремо підкреслив, що сам по собі факт контакту з релігійними поглядами, яких людина не поділяє, не може бути достатньою підставою для загальної заборони місіонерської діяльності.
У результаті Суд дійшов висновку, що втручання не відповідало «нагальній суспільній потребі» та не було «необхідним у демократичному суспільстві», що призвело до порушення статті 9 Конвенції.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
