Верховний Суд пояснив, коли помилки кадастрового реєстратора не є службовою недбалістю
Враховуючи, що поземельна книга, а не копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, є документом, що підтверджує факт реєстрації земельної ділянки, дії державного кадастрового реєстратора, який створив заявки від громадян на державну реєстрацію земельних ділянок, проте сама державна реєстрація не відбулася, а поземельні книги не підписані цифровим підписом відповідальної особи, не утворюють складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК. Такий висновок зробив ККС ВС у справі № 359/208/19.
Обставини справи
Державний кадастровий реєстратор, за відсутності погодженого проекту землеустрою та висновку-погодження проекту землеустрою щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, зареєстрував земельні ділянки та надав особам витяги з Державного земельного кадастру про них. Такі дії службової особи, відповідно до пред’явленого обвинувачення, спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, оскільки ці земельні ділянки, вартість яких становить 2 100 000 гривень, що в 250 і більше разів перевищує НМДГ, у подальшому незаконно були передані у приватну власність.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Суди попередніх інстанцій визнали невинуватим та виправдали службову особу за ч. 2 ст. 367 КК у зв’язку з недоведенням, що кримінальне правопорушення вчинене останнім.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що суди не надали належної оцінки доказам у їх сукупності й необґрунтовано дійшли до висновку про невинуватість службової особи.
Позиція ККС ВС
Залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Колегія суддів ККС зазначає, що на підтвердження винуватості державного кадастрового реєстратора у цьому кримінальному правопорушенні сторона обвинувачення посилалася на показання свідків та низку письмових доказів, детальний зміст яких наведено у виправдувальному вироку. Суд першої інстанції дослідив вказані докази, надав кожному з них оцінку на предмет допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів — на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що виправданий вчинив інкримінований злочин.
Зокрема, місцевий суд виходив із того, що сторона обвинувачення наполягала на вчиненні виправданим, без конкретизації форми вини, протиправних дій, які із об’єктивної сторони полягали в реєстрації земельних ділянок за відсутності погодженого проекту землеустрою щодо передачі таких у приватну власність та наданні витягів із Державного земельного кадастру про ці земельні ділянки. Ці незаконні дії виправданого, на думку слідства, призвели до спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам на суму 2 100 000 грн.
Свою позицію прокурор обґрунтовував у тому числі копіями реєстраційних справ і витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.
Однак це обвинувачення свого підтвердження не знайшло, оскільки, як встановив суд, реєстрація таких земельних ділянок фактично не відбулася.
Також свій висновок місцевий суд обґрунтував тим, що поземельна книга, а не копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, є фактом реєстрації земельної ділянки, а в цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала доказів реєстрації спірних земельних ділянок виправданим.
Крім того, позицію сторони обвинувачення спростовано даними відповіді Головного управління Держгеокадастру, відповідно до яких неможливо встановити кадастрового реєстратора, який надав витяги з Державного земельного кадастру на вказані земельні ділянки, оскільки такі земельні ділянки відсутні в Національній кадастровій системі. Аналогічна відповідь була надана й Управлінням Держземагентства.
Також суд встановив, що державний кадастровий реєстратор створив лише заявки на державну реєстрацію від громадян, проте сама державна реєстрація земельних ділянок не здійснена, поземельні книги не підписані цифровим підписом відповідальної особи.
Допитані в судовому засіданні свідки також не підтвердили факту причетності виправданого до інкримінованого злочину.
Поміж наведеного місцевий суд звернув увагу й на те, що у пред’явленому виправданому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК не зазначено, які саме конкретно службові обов’язки ним не виконано та причинний зв’язок між їх невиконанням і завданням тяжких наслідків.
З огляду на ці фактичні дані, місцевий суд визнав показання виправданого про непричетність до скоєного і створення лише заявки на реєстрацію земельних ділянок неспростованими.
Крім наведеного вище, позиція виправданого підтверджена дослідженим рішенням місцевого суду, де встановлено, що підставою незаконної реєстрації права власності на наведені вище земельні ділянки, є підроблене розпорядження райдержадміністрації, а не витяги з Державного земельного кадастру.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду, відповідним чином перевірив доводи прокурора, аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, та обґрунтовано залишив цей виправдувальний вирок без змін.
З постановою колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 04.06.2026 у справі № 359/208/19 (провадження № 51-2958км25) можна ознайомитись за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
