У Вінниці іноземець навчався у коледжі, який не мав ліцензії: ВС зобов'язав заклад повернути гроші за навчання

Питання ліцензування освітньої діяльності має принципове значення для захисту прав здобувачів освіти. Особливо це стосується іноземців та осіб без громадянства, адже відсутність у закладу необхідних дозвільних документів може поставити під сумнів можливість отримання документа про освіту навіть після кількох років навчання.

У справі № 127/3206/25 від 8 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув спір щодо дійсності договорів про надання освітніх послуг, укладених із громадянином Казахстану, та наслідків відсутності у закладу освіти ліцензії на підготовку іноземців за відповідною спеціальністю.

Обставини справи

Громадянин Республіки Казахстан у 2021 році вступив до Вінницького транспортного коледжу за спеціальністю «Лісове господарство».

Його мати як законний представник уклала із закладом договір про надання освітніх послуг, а зі студентом було укладено договір про підготовку фахівця. За весь період навчання мати студента сплатила 42 300 грн.

Під час вступу позивачі були переконані, що навчальний заклад має всі необхідні дозвільні документи для здійснення освітньої діяльності. Однак у 2024 році їм стало відомо, що коледж не має ліцензії на підготовку іноземців та осіб без громадянства за цією спеціальністю, а тому не може видати студенту диплом про фахову передвищу освіту.

Надалі Міністерство освіти і науки України підтвердило, що у закладу відсутня ліцензія для підготовки іноземців та осіб без громадянства за відповідною спеціальністю.

Позивачі звернулися до суду з вимогами про визнання недійсними договорів про надання освітніх послуг та підготовку фахівця, повернення сплачених коштів і відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що студент міг отримати диплом у разі набуття громадянства України під час навчання, а його відрахування було пов’язане з невиконанням навчального плану.

Апеляційний суд не погодився з таким підходом, визнав договори недійсними, стягнув на користь матері студента 42 300 грн вартості навчання та 10 000 грн моральної шкоди на користь студента.

Коледж оскаржив це рішення до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Суд нагадав, що частиною першою статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

ВС окремо наголосив, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення.

Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Суд вказав, що оскільки коледж не довів наявності ліцензії на підготовку іноземців за відповідною спеціальністю станом на момент укладення договорів, апеляційний суд обґрунтовано визнав ці договори недійсними на підставі частини першої статті 227 ЦК України.

Також ВС вказав, що суд апеляційної інстанції правильно відхилив посилання відповідача на те, що студент міг отримати диплом, набувши громадянство України за час навчання, оскільки умовами оспорюваних договорів не передбачено обов`язку здобувача освіти надати Вінницькому транспортному фаховому коледжу заяву про набуття громадянства України.

Верховний Суд відхилив доводи коледжу щодо відрахування студента, зазначивши, що ці обставини не впливають на висновок про недійсність договорів через відсутність необхідної ліцензії.

Щодо наслідків недійсності договорів Суд нагадав, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, ВС вказав, що апеляційний суд обґрунтовано стягнув з коледжу 42 300 грн, сплачених за навчання за договорами, визнаними недійсними, відповідно до статті 216 ЦК України.

Щодо моральної шкоди Верховний Суд зазначив, що її відшкодування можливе за наявності шкоди, протиправної поведінки, причинного зв’язку та вини заподіювача.

Суд погодився з висновком апеляційного суду про стягнення на користь студента 10 000 грн моральної шкоди, оскільки її було завдано через приховування коледжем відсутності ліцензії на підготовку іноземців та укладення договорів, які надалі були визнані недійсними.

Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою договори про надання освітніх послуг та підготовку фахівця були визнані недійсними через відсутність у коледжу ліцензії на підготовку іноземців за відповідною спеціальністю.

Спір є показовим для практики застосування статті 227 ЦК України, яка передбачає можливість визнання недійсним правочину юридичної особи, вчиненого без необхідного дозволу або ліцензії. Верховний Суд фактично підтвердив, що відсутність ліцензії оцінюється саме на момент укладення договору, а не з урахуванням подальших обставин чи припущень щодо можливого усунення таких перешкод у майбутньому.

Додатково можна ознайомитися з іншою справою про те, як студентка з Польщі провчилася 4 роки в університеті Львова, але не отримала диплом через помилку під час вступу, у матеріалі «Судово-юридичної газети».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.