Військовий після поранення вимагав компенсацію за «затримку» виплат — суд визнав скріншот недостатнім доказом

Чернігівський окружний адміністративний суд розглянув справу військовослужбовця, який вимагав додаткові виплати через нібито затримку грошового забезпечення. Йшлося не про саму винагороду, а про компенсацію — тобто додаткові кошти, які виплачуються, якщо гроші надійшли із запізненням.

Суд у підсумку відмовив у позові. Причина — позивач не зміг довести, що виплати дійсно були затримані. А без цього, за законом, право на компенсацію просто не виникає.

Обставини справи №620/13602/25

Позивач — військовослужбовець — звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати компенсації, а також зобов’язати відповідача провести відповідні нарахування і виплати.

Йшлося про додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, зокрема підвищені виплати під час лікування після поранення.

Суд встановив, що позивач отримав поранення у листопаді 2023 року, після чого проходив лікування. У 2024 році він звернувся до військової частини із заявою про нарахування підвищеної винагороди. У листопаді 2025 року на його банківський рахунок було зараховано 637 606,34 грн.

Позивач вважав, що ця сума є виплатою додаткової винагороди за період лікування, здійсненою із порушенням строків, і саме тому він має право на компенсацію втрати частини доходів.

Позиції сторін

Позивач стверджував, що виплата додаткової винагороди була проведена несвоєчасно, що відповідно до Закону №2050-III є підставою для компенсації.

Військова частина заперечувала проти позову, зазначаючи, що всі виплати здійснювалися відповідно до законодавства, а факт затримки не підтверджений.

Оцінка суду

Суд застосував положення Закону України №2050-III та Порядку №159 і звернув увагу, що ключовою умовою для нарахування компенсації є порушення строків виплати нарахованого доходу.

Суд підкреслив, що право на компенсацію виникає лише за наявності конкретного юридичного факту — затримки виплати. Така компенсація має компенсаторний характер і спрямована на відновлення купівельної спроможності доходу.

Оцінюючи докази, суд встановив, що матеріали справи містять довідку про нарахування та виплату додаткової винагороди. Водночас доказів того, що ці виплати були здійснені з порушенням строків, позивач не надав.

Окремо суд зазначив, що банківський скріншот про зарахування 637 606,34 грн не підтверджує, що ці кошти є саме додатковою винагородою за спірний період лікування. Таким чином, не доведено ані факт затримки виплати, ані належність спірної суми до заявленого періоду.

Суд також звернув увагу на розподіл доказового тягаря. Незважаючи на те, що в адміністративних справах обов’язок доведення правомірності дій покладається на відповідача, позивач не звільняється від обов’язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. У цій справі такі обставини належними доказами підтверджені не були.

Висновок суду

Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відсутні докази порушення строків виплати додаткової винагороди, а отже відсутній юридичний факт, з яким закон пов’язує право на компенсацію.

У зв’язку з цим у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у встановлений законом строк.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.