Військовозобов’язаному, який утримує батька з інвалідністю, відмовили у відстрочці – що вирішив суд

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 23 березня 2026 року у справі № 520/698/26 частково задовольнив адміністративний позов військовозобов’язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (третя особа – інша військова частина) про визнання протиправної бездіяльності та дій, зобов’язання вчинити певні дії.

Обставини справи № 520/698/26

Військовозобов’язаний звернувся до суду з вимогами:

• визнати протиправними дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
• визнати протиправною бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що полягає у неоформленні відстрочки за наявності підстав, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
• зобов’язати територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оформити відстрочку від призову на підставі пункту 13 частини першої статті 23 зазначеного Закону.

Позов мотивовано тим, що позивач має право на відстрочку як особа, яка має одного з батьків з інвалідністю I чи II групи за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані утримувати таку особу з інвалідністю.

Позивач подав заяву про надання відстрочки з доданими документами: довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, висновком лікарсько-консультативної комісії, свідоцтвом про народження дитини, свідоцтвом про смерть.

Протоколом № 41 засідання комісії з розгляду питань надання військовозобов’язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 14 листопада 2025 року позивачу відмовлено у наданні відстрочки на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв’язку з тим, що не надано документів, які підтверджують відсутність інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані утримувати особу з інвалідністю I чи II групи.

Повідомленням № 1338 від 14 листопада 2025 року територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підтвердило відмову та зазначило, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.

Рішення суду

Суд задовольнив позов частково:

• визнав протиправним та скасував протокол засідання комісії № 41 від 14 листопада 2025 року в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
• зобов’язав ТЦК комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду;
• відмовив у задоволенні позову в іншій частині вимог (визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов’язання оформити відстрочку).

Суд встановив, що позивач перебуває на військовому обліку в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Під час розгляду заяви комісія та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не використали повноваження, передбачені пунктом 58-1 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, щодо перевірки відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та інших інформаційних системах.

В оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи мав подати позивач для підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані утримувати особу з інвалідністю I чи II групи, що порушує принцип правової визначеності.

Суд дійшов висновку, що рішення комісії є протиправним, оскільки відповідач діяв не у спосіб, визначений законом, та не використав надані повноваження для перевірки обставин.

Визнання протиправною бездіяльності та дій не потребується для ефективного поновлення прав позивача, тому в цій частині позовних вимог відмовлено.

Для ефективного захисту прав позивача суд вийшов за межі позовних вимог та зобов’язав повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду.

Стягнуто з територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 968 грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.