Аспіранта відрахували за «неправильне» підтвердження відстрочки: суд визнав це незаконним

Придніпровський районний суд міста Черкаси розглянув спір, який виник через особливі правила вступу до аспірантури, запроваджені під час воєнного стану. У 2024 році для чоловіків призовного віку навчання на денній формі за контрактом фактично було обмежене: вступ дозволявся лише за наявності права на відстрочку від мобілізації та за умови підтвердження такого права у визначений державою спосіб.

У цій справі університет відрахував аспіранта вже після його зарахування та початку навчання, пославшись на те, що він не підтвердив право на відстрочку через передбачені електронні інструменти. Водночас суд встановив, що на момент вступної кампанії відповідний механізм підтвердження фактично не функціонував, а тому вимога була нереалізованою. За таких обставин покладати негативні наслідки на вступника суд визнав неправомірним.

Обставини справи №711/1366/25

Позивач був зарахований до аспірантури Черкаського державного технологічного університету у жовтні 2024 року на денну форму навчання за контрактом. Він подав документи, визначені правилами прийому, уклав договори про навчання та надання освітніх послуг, оплатив навчання і фактично розпочав освітній процес, виконавши навчальний план та склавши іспити.

У лютому 2025 року університет видав наказ про його відрахування. Формальною підставою стало встановлене комісією порушення вимог до зарахування, передбачених наказом Міністерства освіти і науки №910 від 24 червня 2024 року. Йшлося про відсутність належного підтвердження права на відстрочку від мобілізації у спосіб, визначений цим наказом.

Позивач наполягав, що виконав усі вимоги вступу, надав наявні у нього документи, зокрема довідку про відстрочку та дані з електронної системи, а університет не повідомляв про необхідність додаткових дій чи специфічного способу підтвердження такого права. Також він вказував на порушення процедури відрахування та заявив вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Університет заперечував проти позову, вказуючи, що наказ №910 встановлював обмеження щодо прийому на контрактну форму навчання для здобуття ступеня доктора філософії, а право на відстрочку мало бути підтверджене виключно через електронні державні інструменти. На думку відповідача, відсутність такого підтвердження робила зарахування неправомірним і вимагала його скасування.

Висновки суду

Суд детально проаналізував нормативне регулювання та фактичні обставини справи і дійшов принципових висновків, які виходять за межі конкретного спору.

Ключовим стало встановлення того, що на момент вступу позивача механізм підтвердження права на відстрочку через портал «Дія» або через електронну взаємодію державних реєстрів фактично не функціонував. Відтак виконання вимог наказу №910 у передбачений ним спосіб було об’єктивно неможливим.

Суд підкреслив, що застосування нормативної вимоги, яка не має реального механізму реалізації, суперечить принципу правової визначеності як складовій верховенства права. У такій ситуації негативні наслідки не можуть покладатися на особу, яка діяла добросовісно і виконала всі доступні їй вимоги.

Окремо суд звернув увагу на те, що відповідач не довів, які саме конкретні дії повинен був вчинити позивач для належного підтвердження свого статусу, а також не надав доказів того, що такі вимоги взагалі доводилися до відома вступника під час приймальної кампанії.

За цих обставин суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави ставити під сумнів законність первинного зарахування позивача. Більше того, сам університет визнав його таким, що відповідає умовам вступу, допустив до конкурсу, уклав з ним договори та допустив до навчального процесу.

Відповідно, подальше відрахування з мотивів порушення умов зарахування було визнано протиправним. Суд констатував, що такими діями відповідач фактично переклав наслідки власних управлінських рішень і недоліків організації приймальної кампанії на здобувача освіти.

Важливим є і конституційний аспект. Суд зазначив, що застосування наказу №910 у цій ситуації призвело до необґрунтованого обмеження права на освіту, гарантованого Конституцією, з огляду на відсутність реального способу реалізації передбачених ним вимог.

У результаті суд визнав наказ про відрахування незаконним і таким, що підлягає скасуванню, а також визначив поновлення позивача на навчанні як ефективний спосіб захисту порушеного права.

Рішення суду

Суд частково задовольнив позов. Наказ ректора університету про відрахування було визнано незаконним і скасовано в частині, що стосується позивача. Університет зобов’язано поновити його на навчанні на денній формі за відповідною освітньо-науковою програмою.

Крім того, суд стягнув з університету на користь позивача 4000 грн моральної шкоди та 2422,40 грн судового збору.

Щодо моральної шкоди

Суд визнав, що сам факт незаконного відрахування, яке відбулося посеред освітнього процесу та не з ініціативи здобувача, об’єктивно спричиняє душевні страждання. Це дало підстави для компенсації моральної шкоди.

Водночас суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами значний обсяг заявлених наслідків, зокрема погіршення стану здоров’я, вплив на професійну діяльність чи істотні зміни у соціальних зв’язках. Причинно-наслідковий зв’язок між цими обставинами та діями відповідача підтверджений не був.

З огляду на це заявлена сума у 50 тис. грн була визнана завищеною. Суд визначив розмір компенсації у 4 тис. грн, виходячи з принципів розумності та справедливості.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.