Чи можуть відмовити у звільненні військовому, який доглядає батька, через сестру за кордоном: що каже суд
Під час воєнного стану військовослужбовець має право на звільнення зі служби за сімейними обставинами, зокрема у разі необхідності здійснювати постійний догляд за батьком або матір’ю, які є особами з інвалідністю I чи II групи. Водночас закон встановлює важливу умову: таке звільнення можливе лише за відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б забезпечити цей догляд, або якщо такі особи самі потребують постійного догляду.
Саме тлумачення цієї умови стало ключовим у справі №300/8232/25, яку розглянув Восьмий апеляційний адміністративний суд. Військова частина відмовила у звільненні, пославшись на те, що в особи, яка потребує догляду, є інший близький родич. Натомість позивач наполягав, що цей родич фактично не може здійснювати догляд. Суду довелося оцінити, чи достатньо самого факту наявності такого родича, чи вирішальним є його реальна здатність забезпечити постійний догляд.
Суть спору: догляд за батьком і формальна відмова
Військовослужбовець звернувся до командування з рапортами про звільнення зі служби під час воєнного стану. Підставою він зазначив необхідність постійного догляду за батьком, який має інвалідність II групи та, за висновками медичних органів, потребує стороннього догляду на постійній основі.
Разом із рапортами він подав підтвердні документи: довідку медико-соціальної експертної комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді, а також акт обстеження сімейного стану. У цих матеріалах зазначалося, що інші члени сім’ї фактично не можуть забезпечити такий догляд.
Військова частина відмовила у звільненні. Ключовим аргументом стала наявність у батька позивача доньки — тобто члена сім’ї першого ступеня споріднення. На думку відповідача, сам факт існування такої особи виключає можливість звільнення, незалежно від того, де вона проживає і чи може реально допомагати.
Суд першої інстанції погодився з цим підходом і відмовив у задоволенні позову.
Позиція апеляції: важлива не формальність
Апеляційний суд оцінив ситуацію інакше — крізь призму змісту та мети норми права.
Суд встановив, що сестра позивача тривалий час проживає за межами України, у Королівстві Іспанія, виховує двох малолітніх дітей і об’єктивно не може здійснювати постійний догляд за батьком. Це підтверджено документально, зокрема заявами, засвідченими в консульській установі.
Ключовий висновок суду полягає в тому, що поняття «відсутність інших членів сім’ї» у контексті статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» не може тлумачитися суто формально. Йдеться не лише про фізичну або юридичну відсутність особи, а про відсутність тих, хто здатен фактично забезпечити постійний догляд.
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, який раніше роз’яснив: якщо родич формально існує, але через об’єктивні причини не може виконувати обов’язок догляду, він вважається відсутнім у розумінні цієї норми.
Що означає «постійний догляд» у правовому сенсі
Суд окремо акцентував зміст поняття «постійний догляд».
Йдеться не про періодичну допомогу або матеріальну підтримку, а про щоденну фізичну присутність поруч із особою, яка не може самостійно пересуватися та обслуговувати себе. Такий догляд передбачає безперервну участь у забезпеченні базових життєвих потреб.
Відповідно, здійснення такого догляду дистанційно або шляхом епізодичних приїздів є неможливим за своєю природою.
Саме тому особа, яка постійно проживає за кордоном і має власні сімейні обов’язки, не може вважатися такою, що здатна забезпечити належний догляд.
Сімейний контекст: не лише родинний зв’язок, а й реальні відносини
Суд також врахував підхід сімейного законодавства, згідно з яким сім’я передбачає не лише кровний зв’язок, а й спільне проживання, спільний побут і взаємні обов’язки.
Особи, які тривалий час проживають у різних країнах і не пов’язані спільним повсякденним життям, об’єктивно не можуть виконувати функції щоденного догляду.
У цьому контексті наявність сестри, яка проживає за кордоном і виховує малолітніх дітей, не є достатньою підставою для відмови у звільненні.
Висновки суду: відмова — протиправна
Апеляційний суд дійшов висновку, що військова частина діяла формально та не врахувала всі обставини, які мають значення для прийняття рішення.
Зокрема, відповідач не дослідив реальну можливість сестри позивача здійснювати догляд і обмежився лише констатацією її наявності як родича першого ступеня споріднення.
Такий підхід суд визнав непропорційним і таким, що суперечить меті правової норми, яка спрямована на забезпечення реального догляду за особою, яка цього потребує.
У результаті відмову у звільненні оформлену відповідними листами військової частини визнано протиправною.
Рішення суду: повторний розгляд замість автоматичного звільнення
Апеляційна інстанція скасувала рішення суду першої інстанції та ухвалила нову постанову.
Суд визнав протиправною відмову у звільненні військовослужбовця, однак не зобов’язав безпосередньо звільнити його зі служби. Як ефективний спосіб захисту обрано інший підхід — зобов’язання військової частини повторно розглянути рапорти з урахуванням правових висновків суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
