Принцип індивідуальної відповідальності: чому бізнес не має відповідати за «гріхи» своїх контрагентів

Суд розглянув справу щодо дій платника податків з метою незаконного, на думку ДПС, отримання права на податковий кредит та витрати. Докладно усі перипетії викладено у постанові ВС від 14 квітня 2026 року у справі № 520/525/20. Суд переконаний, що якщо ваш постачальник виявився «проблемним», це ще не привід для позбавлення вас права на формування витрат та податкового кредиту:

• платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними;
• сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце;
• платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом;
• податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей;
• порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними;
• правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача;
• лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності. 

Кожен відповідає сам за себе

Головна теза свіжої постанови ВС від 14 квітня 2026 року (справа № 520/525/20) звучить як маніфест справедливості: покупець не повинен нести покарання за неправомірну діяльність своїх контрагентів.

Податкова часто намагається позбавити бізнес права на податковий кредит / витрати, посилаючись на дефекти у роботі постачальників. Проте суд наголошує: якщо немає доказів того, що ви знали про махінації партнера або діяли з ним заодно, закон на вашому боці.

Паперові помилки vs реальна економіка

Суд закликає дивитися в корінь, а не в кому. Наявність або відсутність окремих папірців, як і помилки в їх оформленні, не можуть бути вироком для бізнесу.

Головне — рух активів. Якщо фактична передача товару відбулася, зміни в капіталі зафіксовані, а господарська операція реальна — податковий кредит / витрати мають право на життя.

Відповідальність автора

Якщо в первинний документ вніс недостовірні дані ваш партнер — він і має за це відповідати. Ви не можете бути обмежені в правах, якщо самі не фальсифікували документи.

Ланцюги постачання: де межа контролю?

Чи зобов'язані ви знати, що відбувається у «десятому колі» постачальників вашого партнера? Податківці вважають, що так. Верховний Суд каже — ні.

Податкове законодавство не ставить ваш облік у залежність від:

• дотримання дисципліни третіми особами, з якими ви не мали прямого контакту;
• сплати податків вашими контрагентами до бюджету;
• наявності у них відповідних виробничих потужностей чи офісу за юридичною адресою.

Помилки або зловживання десь у «ланцюгу» постачання не є автоматичною ознакою вашої вини. Ваші відносини з контрагентом — це автономна історія.

Коли виникає небезпека

Єдина ситуація, коли податковий кредит дійсно під загрозою — це доведена змова.

Підставою для санкцій може бути лише встановлений факт:

• узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником;
• свідомої участі у схемах для отримання незаконних вигод;
• сприяння постачальнику в ухиленні від податків.

Докази, а не припущення

Верховний Суд наполягає: висновки податківців про вашу «недоброчесність» не можуть ґрунтуватися на здогадках або якихось аналітичних базах. Потрібні належні, достатні та достовірні докази, зібрані законним шляхом.

Висновок для бізнесу

Якщо ви реально отримали товар і діяли прозоро, жодні проблеми у шлейфі вашого контрагента не повинні позбавляти вас права на законну податкову вигоду. Захищайте свою добросовісність, спираючись на сталу практику ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.