Чи законна відмова у відстрочці для догляду за матір’ю через сестру, яка живе у Німеччині: висновки суду
Полтавський окружний адміністративний суд розглянув справу чоловіка, якому ТЦК відмовив у відстрочці від мобілізації через те, що у його матері з інвалідністю ІІ групи є ще донька, яка формально також зобов’язана її утримувати. Водночас сестра позивача вже тривалий час проживає у Німеччині, виховує двох дітей та фактично не може забезпечувати допомогу матері в Україні.
У рішенні детально пояснюється, що сам по собі факт наявності інших родичів ще не означає автоматичної відмови у відстрочці. Суд звернув увагу, що закон розрізняє обов’язок утримувати батьків і фактичну можливість допомагати їм. У цій справі суд дійшов висновку, що саме позивач є особою, яка реально може забезпечувати допомогу матері як людині з інвалідністю. Водночас суд не зобов’язав ТЦК одразу надати відстрочку, а постановив повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду.
Обставини справи №440/2099/26
Позивач звернувся до ТЦК із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Він зазначив, що його мати має інвалідність ІІ групи, а тому він має право на відстрочку як особа, яка має одного з батьків з інвалідністю.
Комісія при ТЦК відмовила у наданні відстрочки. Аргументом стало те, що у матері є ще донька — сестра позивача, яка не є військовозобов’язаною, а отже, на думку комісії, також зобов’язана утримувати матір. Відмову оформили протоколом комісії від 26 листопада 2025 року.
У суді чоловік пояснив, що сестра постійно проживає у Німеччині, має посвідку на проживання та виховує двох дітей. Також до матеріалів справи додали заяву матері, у якій вона вказала саме сина як особу, яку обирає для свого утримання.
Що врахував суд
Суд проаналізував положення статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку №560 щодо оформлення відстрочки. Суд зазначив, що право на відстрочку мають військовозобов’язані, які мають одного з батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати.
У рішенні суд окремо наголосив, що поняття «утримання» та «постійний догляд» не є тотожними. Суд зазначив, що утримання передбачає надання матеріальної допомоги, тоді як постійний догляд вимагає постійної присутності та допомоги особі з інвалідністю. При цьому суд підкреслив, що спір у цій справі стосувався саме відстрочки за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону, а не відстрочки у зв’язку зі здійсненням постійного догляду, передбаченої пунктом 9 цієї ж статті.
Також суд врахував, що сестра позивача проживає за кордоном і не має фактичної можливості забезпечувати допомогу матері в Україні. За висновком суду, саме позивач є особою, яка фактично може здійснювати допомогу матері як особі з інвалідністю ІІ групи.
Що вирішив суд
Полтавський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов. Суд визнав протиправним та скасував рішення комісії ТЦК про відмову у наданні відстрочки. Також суд зобов’язав ТЦК повторно розглянути заяву чоловіка про надання відстрочки з урахуванням правової оцінки, викладеної у рішенні суду. Крім того, із ТЦК на користь позивача стягнули 1331,20 грн судового збору.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
