Верховний Суд: антиконкурентні дії на тендері самі по собі не є підставою для недійсності договору
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підтвердив: самого лише факту антиконкурентних узгоджених дій під час публічної закупівлі недостатньо для визнання договору таким, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини 3 статті 228 ЦК України. Для застосування цієї норми прокурор має довести не лише порушення конкурентного законодавства, а й реальну шкоду державі, незаконне збагачення та винятковий характер порушення.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залишив без змін постанову апеляційного суду, який відмовив прокуратурі у визнанні недійсним договору на постачання медичних товарів для Ковельського МТМО та у стягненні понад 1,4 млн грн у дохід держави.
Обставини справи №903/997/25
Ковельське міськрайонне територіальне медичне об’єднання у січні 2024 року провело закупівлю медичного обладнання та виробів медичного призначення через систему Prozorro.
У торгах брали участь чотири учасники. Найбільш економічно вигідною була визначена пропозиція одного з учасників, однак той відмовився від укладення договору. Після цього замовник уклав договір із другим учасником процедури закупівлі. Первісна сума договору становила 1,59 млн грн, а фактична оплата після внесення змін — 1,439 млн грн.
Згодом Західне міжобласне територіальне відділення АМКУ встановило, що двоє учасників закупівлі вчинили антиконкурентні узгоджені дії, які спотворили результати торгів. На них наклали штрафи, а рішення АМКУ не оскаржувалося.
Після цього прокуратура звернулася до суду в інтересах держави. Вона просила визнати договір недійсним, стягнути з постачальника 1,439 млн грн на користь медзакладу, а потім ці кошти — у дохід держави.
Прокуратура посилалася на частину 3 статті 228 ЦК України та вважала, що договір був укладений із метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Що вирішили суди
Господарський суд Волинської області погодився з доводами прокуратури. Суд першої інстанції визнав договір недійсним та застосував спеціальні наслідки, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України.
Однак Північно-західний апеляційний господарський суд це рішення скасував і відмовив у позові. Апеляційний суд виходив із того, що сам лише факт антиконкурентних узгоджених дій під час закупівлі не свідчить автоматично про те, що договір укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Позиція Верховного Суду
Касаційний господарський суд погодився саме з висновками апеляційної інстанції.
Верховний Суд детально послався на правову позицію об’єднаної палати КГС ВС у справі №922/3456/23 від 19 грудня 2025 року, яка стала ключовою для спорів цієї категорії.
Суд наголосив, що санкції, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України, мають конфіскаційний та каральний характер, а тому можуть застосовуватися лише у виняткових випадках.
Чому ВС відмовив у позові
Верховний Суд зазначив, що антиконкурентні узгоджені дії спрямовані на спотворення конкуренції між учасниками торгів, однак така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини 3 статті 228 ЦК України.
Суд підкреслив: прокуратура не довела, що внаслідок укладення договору державі було завдано майнової шкоди, що за договором була допущена переплата або поставлено товар неналежної якості.
Також не було доведено причинно-наслідкового зв’язку між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави.
Верховний Суд фактично розмежував відповідальність за порушення конкурентного законодавства та наслідки недійсності правочину за частиною 3 статті 228 ЦК України.
Винятковий характер статті 228 ЦК
Суд окремо підкреслив, що частина 3 статті 228 ЦК України може застосовуватися лише у виняткових ситуаціях.
Зокрема, йдеться про випадки, пов’язані з кримінальними правопорушеннями або ситуаціями, коли державі чи суспільству завдано значних збитків, а винна особа незаконно та безпідставно збагатилася.
Натомість саме по собі порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є достатньою підставою для застосування конфіскаційних наслідків.
Верховний Суд також звернув увагу на практику ЄСПЛ та принцип пропорційності втручання у право власності.
Суд відмовив у передачі справи до Великої Палати
Прокуратура просила передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, стверджуючи, що практика щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України потребує перегляду.
Однак Касаційний господарський суд відмовив у такій передачі. Суд зазначив, що правова позиція вже сформована постановою об’єднаної палати КГС ВС від 19 грудня 2025 року, а Велика Палата у квітні 2026 року вже підтвердила відсутність правової невизначеності у подібних спорах.
Значення постанови
Це рішення ще раз закріплює підхід Верховного Суду у спорах щодо тендерних змов.
Після постанови об’єднаної палати КГС ВС від 19 грудня 2025 року судова практика дедалі чіткіше розмежовує порушення конкурентного законодавства та виняткові підстави для застосування частини 3 статті 228 ЦК України.
Фактично Верховний Суд підтвердив: навіть встановлені АМКУ антиконкурентні узгоджені дії під час закупівлі не означають автоматичного скасування договору та стягнення всіх коштів у дохід держави.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
