У Львові суд дозволив легалізувати будинок, зведений без документів: умови узаконення самобуду
Личаківський районний суд міста Львова розглянув цивільну справу № 463/9862/25 за позовом громадянки до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області та Львівської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок. Суд вирішував питання щодо наявності правових підстав для визнання права власності на самочинно збудований будинок.
Обставини справи
Позивачка звернулася до суду з вимогою визнати за нею право власності на самочинно збудований житловий будинок площею 272,5 кв. м, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137200:05:006:0265. Також вона просила присвоїти будинку поштову адресу та зареєструвати право власності на об’єкт нерухомості.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка є власницею земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ухвалою Львівської міської ради від 25 лютого 2021 року, якою затверджено передачу земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку. На цій земельній ділянці у 2012 році було здійснено самочинне будівництво житлового будинку.
За результатами технічного обстеження встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації об’єкта. Витяг з Реєстру будівельної діяльності підтвердив, що будівництво здійснювалося у період з 5 травня 2012 року по 24 жовтня 2012 року, а об’єкт відповідає вимогам державних будівельних норм, що також підтверджується висновком експертизи.
Позивачка зверталася до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для прийняття будинку в експлуатацію за процедурою «будівельної амністії», однак отримала відмову через відсутність дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому позивачка зазначала, що отримання такого дозволу є неможливим, оскільки будівництво має статус самочинного.
Під час розгляду справи представник позивачки пояснила, що на момент будівництва земельна ділянка фактично використовувалася позивачкою як членом садового кооперативу, а вже у 2021 році вона оформила право власності на цю земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. Також зазначалося, що на даний час позивачка проживає у спірному будинку.
Представник Львівської міської ради у відзиві та під час судового розгляду повідомила, що орган місцевого самоврядування покладається на розсуд суду щодо вимог про визнання права власності за умови дотримання вимог законодавства та підтвердження можливості безпечної експлуатації будинку. Водночас представник міської ради звернула увагу, що питання присвоєння поштової адреси та державної реєстрації права власності не належать до компетенції суду.
Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю також не заперечувала проти задоволення вимог про визнання права власності на самочинно збудований будинок та зазначила, що у разі задоволення позову позивачці необхідно буде звернутися до Інспекції для реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів №461.
Позиція та висновки суду
Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок вважається самочинним будівництвом, якщо його збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, що дає право виконувати будівельні роботи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що на момент завершення будівництва у 2012 році позивачка не отримувала дозвіл на виконання будівельних робіт та здійснила будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети. Відтак спірний житловий будинок є самочинним будівництвом у розумінні статті 376 ЦК України.
Разом з тим суд звернув увагу на положення частини третьої статті 376 ЦК України, відповідно до якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду за особою, яка здійснила таке будівництво, якщо земельну ділянку у встановленому порядку надано їй під уже збудоване нерухоме майно.
Суд встановив, що у 2021 році позивачка набула право власності на земельну ділянку площею 992 кв. м з кадастровим номером 4610137200:05:006:0265 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Підставою для державної реєстрації права власності стала ухвала Львівської міської ради про затвердження проєкту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.
Також суд врахував результати технічного обстеження та будівельно-технічного висновку, відповідно до яких житловий будинок відповідає вимогам державних будівельних норм та придатний для надійної і безпечної експлуатації.
Окремо суд зазначив, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про істотне порушення будівельних норм і правил або порушення прав чи інтересів інших осіб у зв’язку зі здійсненим будівництвом.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для визнання за позивачкою права власності на самочинно збудований житловий будинок, оскільки земельну ділянку у встановленому порядку було надано їй під уже збудований об’єкт нерухомості, а безпечність експлуатації будинку підтверджена належними доказами.
Водночас суд відмовив у задоволенні вимог щодо присвоєння поштової адреси та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності. Суд вказав, що присвоєння адреси належить до повноважень органу місцевого самоврядування в адміністративному порядку, а державна реєстрація права власності здійснюється відповідним суб’єктом державної реєстрації на підставі судового рішення після набрання ним законної сили.
У результаті суд частково задовольнив позов та визнав за позивачкою право власності на самочинно збудований житловий будинок площею 272,5 кв. м, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137200:05:006:0265. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
