Апеляційний суд не може виходити за межі вимог скарги, крім окремих випадків — роз’яснення ВС щодо меж перегляду справи
Процесуальним законодавством встановлено відповідні обмеження щодо меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, а саме - щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Крім того, встановлено пряму процесуальну заборону щодо розгляду апеляційним судом позовних вимог та підстав позову, які не були заявлені в суді першої інстанції. Отже, законодавець чітко окреслив межі апеляційного перегляду, дозволивши перегляд справи лише у межах тих доводів і вимог, які обґрунтовані у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Водночас, процесуальним законом передбачено виключення, за якого допускається вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги, у випадку якщо буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
17 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 160/10192/21 за позовом особи до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за участю третьої особи – Первинної професійної спілки «Правозахисники країни», про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що оскаржувані накази прийняті за відсутності у його діях складу дисциплінарного проступку. Також позивач посилався на порушення процедури проведення службового розслідування, зокрема через неповідомлення його про проведення такого розслідування, позбавлення можливості надати пояснення та проведення розслідування дисциплінарною комісією, до складу якої входили зацікавлені особи. Відповідач зазначав, що позивач систематично відмовлявся виконувати накази керівництва щодо несення служби у визначеній зоні оперативного реагування, а тому правомірно був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог щодо складу дисциплінарної комісії, оскільки до її складу входили особи, які могли бути зацікавленими у результатах службового розслідування. З огляду на це суд визнав накази про дисциплінарне стягнення та звільнення протиправними, поновив позивача на службі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, але залишив його резолютивну частину без змін. Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушень при формуванні дисциплінарної комісії, однак визнав, що відповідач вийшов за межі предмета службового розслідування, оскільки під час нього досліджувалися обставини, які не були охоплені первісними рапортами про призначення службового розслідування.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, скасував рішення суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до цього ж суду.
ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд звернув увагу, що відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Водночас процесуальний закон прямо забороняє апеляційному суду розглядати підстави позову, які не були заявлені у суді першої інстанції. Вихід за межі доводів апеляційної скарги допускається лише у випадку встановлення безумовних процесуальних порушень або неправильного застосування норм матеріального права.
Суд касаційної інстанції встановив, що позивач серед підстав позову не посилався на порушення відповідачем процедури службового розслідування в частині виходу за межі його предмета. Натомість предметом спору у суді першої інстанції були питання повідомлення позивача про службове розслідування, можливості надання пояснень, законності складу дисциплінарної комісії, дотримання строків розслідування та наявності у діях позивача дисциплінарного проступку.
Верховний Суд зазначив, що в апеляційній скарзі відповідач оскаржував виключно висновки суду першої інстанції щодо неправомірності складу дисциплінарної комісії.
Отже, перевірка апеляційним судом обставин щодо нібито виходу відповідача за межі предмета службового розслідування фактично означала вихід за межі доводів апеляційної скарги та розгляд нової підстави позову, яка раніше не заявлялася.
Адміністративний суд, здійснюючи контроль за рішеннями суб’єктів владних повноважень, зобов’язаний діяти виключно в межах процесуального закону. Порушення судом апеляційної інстанції приписів частин першої та п’ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України унеможливило правильне вирішення спору та стало підставою для скасування постанови апеляційного суду.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 17 квітня 2026 року у справі № 160/10192/21 можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
