Замах на вбивство військового в Кам’янці-Подільському: апеляція підтвердила вирок — 7,5 років ув’язнення
Апеляційний суд у Хмельницькій області поставив крапку у справі про напад на військовослужбовця в Кам’янці-Подільському, залишивши чинним вирок суду першої інстанції. Йдеться про інцидент, який стався у листопаді 2025 року та завершився тяжким пораненням 44-річного військового внаслідок удару ножем.
Суд апеляційної інстанції погодився з кваліфікацією дій обвинуваченого як закінченого замаху на умисне вбивство та визнав, що надані докази є достатніми й узгодженими. Аргументи захисту про відсутність умислу на позбавлення життя суд відхилив.
Обставини справи №676/697/26
Як установив суд, 16 листопада 2025 року обвинувачений прийшов до знайомого військового в хостел, де між чоловіками виник словесний конфлікт. На виході з будівлі гість дістав розкладний ніж і завдав 44-річному військовому удар у груди – він отримав тяжкі ушкодження грудної клітки та легені, однак вижив завдяки своєчасному наданню медичної допомоги.
Кам’янець-Подільський районний суд Хмельницької області визнав 62-річного нападника винним у закінченому замаху на умисне вбивство (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України) та засудив його до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
В апеляційній скарзі захисник просив скасувати вирок, перекваліфікувати дії обвинуваченого на умисне тяжке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 121 КК України) та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Адвокат вважав, що сторона обвинувачення не довела наявності в його підзахисного умислу на вбивство. Він стверджував, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи потерпілий зазнав тяжких тілесних ушкоджень, а тому кваліфікація дій його підзахисного як замах на вбивство є неправильною.
Що вирішила апеляція
Апеляційний суд дійшов висновку, що сукупність доказів поза розумним сумнівом підтверджує факт закінченого замаху на умисне вбивство.
Колегія суддів зазначила, що характер і локалізація поранення, раптовість та сила удару, використання ножа, а також відсутність будь-якої загрози для нападника виключають випадковість чи намір лише налякати потерпілого. Суд зауважив, що військовослужбовець не помер лише завдяки своєчасній госпіталізації. Водночас обвинувачений не намагався допомогти пораненому та залишив місце події.
Апеляційний суд також погодився з призначеним покаранням, зауваживши, що не вбачає підстав для його пом’якшення, оскільки визначений строк є максимально наближеним до мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
За результатами апеляційного перегляду справи суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а вирок – без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
