Посмертне батьківство: суд дозволив жінці народити дитину від загиблого військового за допомогою кріоембріонів
Личаківський районний суд міста Львова розглянув справу №463/12547/25 щодо надання жінці права на розпорядження та використання кріоконсервованих ембріонів, створених із використанням репродуктивних клітин позивачки та її цивільного чоловіка, який загинув під час виконання бойового завдання. Суд досліджував питання можливості посмертного використання репродуктивного матеріалу за відсутності прямого законодавчого механізму такого розпорядження.
Суть справи
Позивачка звернулася до суду з вимогою надати їй право на розпорядження та використання кріоконсервованих ембріонів, які зберігаються у центрі репродуктивної медицини на підставі договору про кріоконсервацію та зберігання біологічного матеріалу.
Суд встановив, що у липні 2023 року жінка та її цивільний чоловік уклали з медичним центром договір про надання медичних послуг із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій.
Суд також встановив, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, однак проживали однією сім’єю.
У результаті програми лікування безпліддя було створено 19 ембріонів in vitro з використанням репродуктивних клітин обох пацієнтів. Надалі сторони уклали договір про кріоконсервацію та зберігання ембріонів, а також підписали передбачені наказом МОЗ України №787 заяви щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій та кріоконсервації ембріонів.
У вересні 2023 року була проведена перша процедура розмороження та перенесення ембріона, однак вагітність не настала. Після цього пара тимчасово припинила лікування. Наприкінці 2024 року чоловіка було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Пара планувала здійснити повторну процедуру ембріотрансферу під час його відпустки, однак чоловік загинув під час виконання бойового завдання у Донецькій області внаслідок вибухової травми.
Після смерті чоловіка позивачка звернулася до медичного центру з наміром продовжити програму лікування та здійснити перенесення ембріона. Проте клініка повідомила, що проведення процедури можливе лише за письмовою згодою двох пацієнтів, а у зв’язку зі смертю чоловіка — виключно на підставі судового рішення. Медичний заклад у відзиві на позов фактично підтримав заявлені вимоги та зазначив, що чинне законодавство не містить механізму самостійного вирішення такого питання клінікою без судового рішення.
Позиція та висновки суду
Суд звернув увагу, що чинне законодавство України визнає право повнолітніх жінок і чоловіків на застосування допоміжних репродуктивних технологій за медичними показаннями. Водночас Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, затверджений наказом МОЗ №787, регламентує питання кріоконсервації та зберігання ембріонів, однак не передбачає механізму розпорядження репродуктивним матеріалом на випадок смерті одного з пацієнтів.
Суд встановив, що під час укладення договорів та підписання заяв сторони були позбавлені можливості врегулювати питання посмертного використання ембріонів, оскільки чинні на той момент форми документів не містили відповідних положень. Також суд врахував, що загиблий за життя не звертався із заявою про утилізацію ембріонів та спільно з позивачкою вчинив усі необхідні юридично значущі дії для реалізації наміру народити спільну дитину.
Окремо суд послався на Закон №3496-IX від 22 листопада 2023 року, яким військовослужбовцям під час воєнного стану гарантовано право на безоплатне забезпечення реалізації права на біологічне батьківство (материнство), зокрема шляхом кріоконсервації репродуктивних клітин. Разом з тим суд констатував, що законодавець досі не врегулював правовий механізм розпорядження та посмертного використання такого репродуктивного матеріалу.
Суд зазначив, що репродуктивні права є одним із фундаментальних природних прав людини, а забезпечення їх реалізації є обов’язком держави.
Суд також наголосив, що за відсутності прямого законодавчого регулювання спір має вирішуватися з урахуванням принципу верховенства права та необхідності забезпечення балансу приватних і публічних інтересів.
З урахуванням принципу верховенства права, необхідності досягнення балансу приватних і публічних інтересів, а також фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що дійсним волевиявленням загиблого було не знищення ембріонів у разі його смерті, а їх використання позивачкою для народження спільної дитини.
У підсумку суд задовольнив позов та надав позивачці право на розпорядження і використання кріоконсервованих ембріонів, створених із використанням репродуктивних клітин позивачки та загиблого військовослужбовця, які зберігаються у центрі репродуктивної медицини.
Як писала «Судово-юридична газета», під час роботи над новим Цивільним кодексом України окрему увагу приділили питанням правового регулювання кріоконсервованих ембріонів, їх використання та донорства. Дискусія виникла навколо положень проєкту Цивільного кодексу №15150, який має оновити підходи до регулювання приватних і особистих немайнових прав.
Серед ключових тем — визначення правового статусу кріоконсервованих ембріонів, порядок їх використання та розпорядження, а також необхідність додаткових гарантій захисту прав майбутньої людини.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
