Суд відмовив військовому у звільненні зі служби: інвалідність батька не підтверджує відсутності інших осіб для здійснення догляду
Львівський окружний адміністративний суд розглянув адміністративну справу № 380/23660/25 за позовом військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації, до військової частини Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмови у звільненні з військової служби та зобов’язання здійснити таке звільнення.
Предметом спору стала правомірність відмови командування військової частини у задоволенні рапортів військовослужбовця про звільнення зі служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю І групи.
Суть справи
Позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у підрозділі Державної прикордонної служби України. У вересні та жовтні 2025 року він подав рапорти про звільнення з військової служби через сімейні обставини, посилаючись на необхідність здійснення постійного догляду за батьком, якому встановлено інвалідність І групи безстроково та який потребує стороннього догляду.
На підтвердження заявлених підстав до рапортів були долучені документи про встановлення батькові інвалідності І групи, висновок щодо потреби у соціальній послузі з догляду на непрофесійній основі, документи про сімейний стан, а також інші матеріали, які, на думку позивача, підтверджували відсутність інших осіб, здатних здійснювати необхідний догляд.
Військова частина відмовила у задоволенні рапортів, зазначивши, що надані документи не підтверджують відсутності інших членів сім’ї першого або другого ступеня споріднення, які відповідно до закону можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю, або того, що такі особи самі потребують постійного догляду на підставі відповідних медичних висновків.
Не погодившись із такою відмовою, військовослужбовець звернувся до суду з вимогами визнати дії військової частини протиправними та зобов’язати відповідача звільнити його з військової служби.
Позиція суду
Суд проаналізував положення статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», яка передбачає можливість звільнення військовослужбовця під час дії воєнного стану у разі необхідності здійснення постійного догляду за одним із батьків або батьків дружини чи чоловіка, які є особами з інвалідністю І або ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо такі особи самі потребують постійного догляду.
Суд зазначив, що поняття «відсутність інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення» означає не лише формальну, а й фактичну відсутність осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Водночас у випадках, коли такі родичі існують, але об’єктивно не можуть здійснювати догляд через непереборні обставини, вони можуть вважатися відсутніми у розумінні зазначеної норми.
Під час розгляду справи суд встановив, що окрім позивача у батька, який потребує догляду, є інші родичі першого та другого ступеня споріднення, зокрема повнолітня дочка та онук.
Оцінюючи доводи позивача щодо неможливості здійснення догляду дочкою через наявність у неї трьох дітей, одна з яких має інвалідність, суд дійшов висновку, що такі обставини самі по собі не свідчать про неможливість виконання нею обов’язку щодо утримання та догляду за непрацездатним батьком. Суд окремо наголосив, що обов’язок повнолітніх дітей утримувати батьків, які потребують допомоги, не залежить від факту спільного проживання з ними.
Також суд встановив відсутність доказів того, що дочка особи з інвалідністю сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Щодо онука суд зазначив, що його проживання за кордоном саме по собі не є об’єктивною та непереборною обставиною, яка унеможливлює здійснення догляду. Крім того, позивач не довів, що такі обставини реально перешкоджають виконанню відповідного обов’язку.
Суд також звернув увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24 та від 26 червня 2024 року у справі №420/23353/23, щодо тлумачення підстав звільнення з військової служби у зв’язку з необхідністю догляду за особою з інвалідністю та змісту поняття відсутності інших членів сім’ї.
Висновки суду
Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що військова частина діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Суд встановив, що позивач не довів відсутності інших родичів першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за батьком, а також не підтвердив наявності об’єктивних і непереборних обставин, які б унеможливлювали здійснення такого догляду іншими членами сім’ї. Не було надано й доказів того, що такі родичі самі потребують постійного догляду у розумінні законодавства.
За таких обставин суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.
Водночас суд зазначив, що військовослужбовець не позбавлений права повторно звернутися з рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних та достатніх доказів, які підтверджуватимуть існування передбачених законом підстав для такого звільнення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
