Проживання дитини з батьком саме по собі не підтверджує підстав для відстрочки від мобілізації — Верховний Суд
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду підтвердив, що проживання дитини разом із батьком не є достатнім доказом її самостійного виховання та утримання. Якщо інший із батьків не позбавлений батьківських прав, не самоусунувся від виконання своїх обов’язків і бере участь у вихованні дитини, підстав для встановлення такого факту немає. Також Верховний Суд погодився з тим, що ТЦК та СП має право оскаржувати судові рішення, які можуть впливати на питання відстрочки від мобілізації або звільнення з військової служби.
Обставини справи
Чоловік звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу та просив після розлучення залишити неповнолітню доньку проживати з ним на його самостійному вихованні та утриманні. Також він просив встановити факт, що самостійно виховує та утримує дитину.
Позивач зазначав, що донька фактично проживає разом із ним, а мати не заперечує проти такого порядку. Крім того, між батьками був укладений нотаріально посвідчений договір про визначення місця проживання дитини, умови її утримання та участь батьків у вихованні.
Суд першої інстанції задовольнив позов повністю, розірвав шлюб, визначив проживання дитини з батьком та встановив факт її самостійного виховання й утримання батьком.
Проте це рішення в частині вимог щодо дитини оскаржив ТЦК та СП, який не був учасником справи. Апеляційний суд погодився з доводами скарги, скасував рішення в цій частині та відмовив у задоволенні відповідних позовних вимог.
Чому ТЦК отримав право на апеляційне оскарження
Апеляційний суд звернув увагу, що позов подано військовозобов’язаним під час дії воєнного стану та загальної мобілізації.
Суд виходив із того, що встановлення факту самостійного виховання дитини може впливати на питання надання відстрочки від мобілізації або звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Тому рішення у справі стосувалося інтересів держави у сфері забезпечення виконання військового обов’язку.
Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, що ТЦК та СП як орган військового управління, який забезпечує виконання законодавства про військовий обов’язок, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, має право оскаржувати такі рішення, якщо вони можуть впливати на питання відстрочки від призову або звільнення з військової служби.
Суд також послався на вже сформовану практику Верховного Суду у подібних справах, де визнавалося право військових частин і ТЦК та СП на оскарження рішень про встановлення фактів, які можуть мати значення для проходження військової служби.
Чому суд відмовив у встановленні факту самостійного виховання дитини
Верховний Суд нагадав, що сімейне законодавство ґрунтується на принципі рівності прав та обов’язків батьків щодо дитини. Сам факт проживання дитини з одним із батьків не означає, що інший із батьків перестав брати участь у її вихованні.
Суд зазначив, що для підтвердження самостійного виховання дитини одним із батьків необхідні обставини, які свідчать про невиконання іншим із батьків своїх обов’язків щодо дитини або про настання юридичних фактів, що впливають на обсяг його батьківських прав та обов’язків.
У цій справі таких обставин встановлено не було. Мати не була позбавлена батьківських прав, не відмовлялася від виховання дитини та не самоусувалася від виконання своїх батьківських обов’язків. Навпаки, сторони уклали нотаріально посвідчений договір, яким погодили порядок здійснення батьківських прав щодо дитини.
КЦС ВС погодився з висновком апеляційного суду, що надані докази підтверджують лише факт проживання дитини разом із батьком, однак не доводять факту її самостійного виховання та утримання ним.
Верховний Суд про неприпустимість використання сімейних спорів для створення підстав для відстрочки
Окремо Верховний Суд звернув увагу на те, що приватно-правові механізми мають використовуватися для захисту сімейних прав та інтересів, а не для досягнення інших цілей.
Суд погодився з висновком апеляційної інстанції, що заявлені вимоги були подані військовозобов’язаним під час мобілізації та могли бути спрямовані на створення умов і обставин, які в подальшому можуть використовуватися як підстава для відстрочки від призову або звільнення з військової служби через сімейні обставини. Водночас докази у справі не підтверджували, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов’язків щодо дитини.
За висновком Верховного Суду, сама по собі домовленість батьків про проживання дитини з одним із них або окреме проживання батьків не можуть автоматично свідчити про самостійне виховання дитини одним із батьків.
Рішення Верховного Суду
Касаційний цивільний суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Чернівецького апеляційного суду — без змін.
Таким чином, Верховний Суд у справі 725/9150/25 фактично підтвердив сформовану практику, відповідно до якої проживання дитини з одним із батьків саме по собі не є підставою для встановлення факту її самостійного виховання та утримання. Для такого висновку необхідно довести, що інший із батьків фактично не виконує своїх батьківських обов’язків або існують інші юридично значущі обставини, які впливають на обсяг його прав та обов’язків щодо дитини.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
