Верховний Суд пояснив, хто може звертатися до суду для встановлення факту смерті військового на ТОТ або території бойових дій

Верховний Суд роз’яснив, хто має право подавати заяви про встановлення факту смерті особи або військовослужбовця на тимчасово окупованих територіях чи в місцевостях, де діє воєнний або надзвичайний стан.

Як зазначили у суді, до 7 серпня 2022 року стаття 317 ЦПК України визначала особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, згідно з абзацом другим частини першої якої заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Законом України від 1 липня 2022 року № 2345-IX внесено зміни до статті 317 ЦПК України та викладено абзац другий частини першої цієї статті у такій редакції:

«Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім’ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника».

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина друга статті 3 СК України).

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статті 3 СК України).

Згідно з абзацом третім пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї» членами сім’ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв’язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).

Якщо особа, яка звернулася до суду на підставі частини першої статті 317 ЦПК України, не є членом сім’ї померлого, вона має надати докази того, що встановлення факту смерті особи впливає на її права, обов’язки чи законні інтереси.

При цьому Верховний Суд звернув увагу, що при вирішенні питання відкриття провадження у справі про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний стан, або на ТОТ, суд повинен перевірити, чи має право заявник ініціювати встановлення зазначеного факту.

З урахуванням змісту статті 317 ЦПК України недоведеність права на звернення із заявою про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на ТОТ, визначеній такою відповідно до законодавства, є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.

Заяви про встановлення факту смерті особи в порядку статті 317 ЦПК України в переважній більшості були подані одним з батьків померлого, одним з дітей, дружиною/чоловіком.

Також заявниками у такій категорії справ були рідні та двоюрідні брати і сестри, дід, баба, онуки, невістка, племінники:

• рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 7 липня 2023 року у справі № 383/1127/23;
• рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2022 року у справі № 401/1946/22;
• рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 13 липня 2023 року у справі № 286/1848/23;
• рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2024 року у справі № 696/355/24;
• рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2022 року у справі № 394/686/22;
• рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 6 листопада 2023 року у справі № 127/34175/23.

Окремо Верховний зазначив, що до судів із заявами про встановлення факту смерті зверталися й особи, які не є родичами померлих.

Аналіз розглянутих судами справ про встановлення факту смерті в порядку статті 317 ЦПК України свідчить про те, що із такими заявами звертаюся як члени сім’ї та близькі родичі, так і особи, які мають право на спадкування після смерті померлого, отримання матеріальної допомоги тощо.

Так, у справі № 486/1499/23 до міського суду із заявою звернулася заявник, яка не є родичем померлої, однак є спадкоємцем за заповітом, зазначаючи, що спадкодавець померла на ТОТ, встановлення зазначеного факту їй необхідне для державної реєстрації смерті померлої особи та в подальшому спадкування за заповітом. Рішенням міського суду заяву задоволено з підстав її доведеності.

Зазначений суб’єктний склад не суперечить нормам законодавства.

Також ВС звертає увагу на те, що заявником у такій категорії справ була також військова частина, яка просила встановити факт смерті військовослужбовця.

Так, Кіцманський районний суд Чернівецької області у справі № 718/1463/24 задовольнив заяву військової частини про встановлення факту смерті військовослужбовця, мотивуючи це тим, що смерть настала на ТОТ під час виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини в умовах воєнного стану. Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви з метою правомірного виключення військовослужбовця зі списків особового складу Збройних Сил України.

У справі № 295/4812/23 військова частина просила встановити факт смерті військовослужбовця, який, перебуваючи на військовій службі, загинув під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини, її територіальної цілісності, відсічі та стримування збройної агресії з боку збройних сил рф на території Київської області. Посилався на те, що встановлення факту є необхідним для отримання свідоцтва про смерть та подальшого використання цього документа для передання майна військовослужбовця у розпорядження та для систематизації обліку військового майна, закріпленого за військовослужбовцем. Крім того, встановлення факту смерті старшого солдата матиме вплив на адміністративно-господарські відносини військової частини.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі № 295/4812/23, місцевий суд вказав, що військовою частиною не може бути ініційоване питання про встановлення факту смерті військовослужбовця з метою передання майна військовослужбовця у розпорядження та для систематизації військового обліку, оскільки законодавчо встановлений порядок обліку, використання та списання військового майна, а відтак саме по собі встановлення даного факту не породжує для військової частини жодних юридичних наслідків, а тому не може бути предметом судового провадження.

Апеляційний суд, залишаючи без змін судове рішення місцевого суду, також зазначив, що військовослужбовець вважається безвісти зниклим. Заявник не надав доказів про неможливість надання документа встановленої форми про смерть (документа закладу охорони здоров’я – лікарського свідоцтва про смерть, фельдшерської довідки про смерть, що може підтвердити факт смерті військовослужбовця у певний час, в певному місці та за певних обставин, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою), до органу ДРАЦС. Також заявник не надав суду доказів про відмову органу ДРАЦС у реєстрації події смерті.

Верховний Суд, переглядаючи справу, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, звернувши увагу на те, що юридичні наслідки, зазначені заявником у заяві про встановлення факту смерті військовослужбовця, можуть бути досягнуті іншим шляхом — без звернення до суду, а саме через реалізацію положень локальних нормативно-правових актів Міноборони України (постанова Верховного Суду від 6 грудня 2023 року у справі № 295/4812/23).

Звертаючись до суду із заявами про встановлення факту смерті, заявники долучають до заяв документи на підтвердження споріднення з померлим, однак у переважній більшості випадків у рішеннях судів про встановлення факту, що заявник є дочкою, сином, онуком(ою), дружиною, чоловіком, матір’ю, батьком, дідом, бабою, тіткою, невісткою тощо померлого та не викладають зміст документів, які підтверджують споріднення, – ким та коли був вчинений актовий запис громадянського стану та видане відповідне свідоцтво, зміст свідоцтва – дані про матір, батька, дружину, чоловіка тощо.

У ВС зазначили, що при вирішенні такої категорії справ суди мають звертати увагу на те, що зазначення згаданих даних в судовому рішенні є обов’язковим.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.