У ДПС пояснили особливості співпраці з ФОП, зареєстрованим на тимчасово окупованій території

19:38, 21 березня 2025
Оскільки договори з ФОПом з ТОТ є нікчемними, то всі госпоперації, вчинені за цими правочинами, вважатимуться такими, що не мають жодних юридичних наслідків.
У ДПС пояснили особливості співпраці з ФОП, зареєстрованим на тимчасово окупованій території
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків пояснює нюанси  співпраці з ФОП, зареєстрованим на тимчасово окупованій території. 

Зазначається, що загальні положення щодо оподаткування доходів, отриманих ФОПом від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 ПКУ, відповідно до п. 177.8 якої під час нарахування (виплати) ФОПу доходу від здійснення ним підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо ФОПом, який отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує його державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності.

Оподаткування доходів, отриманих ФОПом, який обрав іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, згідно з п. 177.9 ПКУ здійснюється за встановленим Кодексом правилами.

Так, згідно з п. 291.2 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати, зокрема, ПДФО у частині доходів (об’єкта оподаткування), отриманих в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої – четвертої групи (фізичної особи) та оподаткованих згідно главою 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ, на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. 

Для платників податків, які мають податкову адресу/мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, встановлено певні особливості в адмініструванні податків і зборів.

Зокрема, п. 26 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ (нова редакція норм якого набула чинності 21.11.2021) встановлено, що тимчасово, на період дії Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон №1207), для платників податків, які на дату втрати чинності Законом України від 12.08.2014 №1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (втратив чинність 21.11.2021) мають податкову адресу та/або об’єкти оподаткування на ТОТ, Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Пунктом 38 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об’єднаних сил (ООС), для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на ТОТ, що визнана такою відповідно до Постанови ВРУ від 17.03.2015 №254-VII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованої територіями», або населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюються з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону №1207.

Відповідно до пп. 38.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, відповідно до яких під час нарахування (виплати) ФОПам, місцезнаходженням або місцем проживання яких є ТОТ (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія п. 177.8 та п. 2 пп. 2 п. 297.1 ПКУ, а доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковувані відповідно до пп. 38.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, не включаються до загального оподатковуваного доходу ФОПа та/або доходу ФОПа – платника єдиного податку.

Відповідно до положень ст. 18 ПКУ особа, на яку Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків, визначається податковим агентом, який прирівнюється до платника податку і має права та виконує обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Згідно з пп. 14.1.180 ПКУ податковий агент щодо ПДФО – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно – правового статусу та способу оподаткування іншим податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом VI ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПКУ.

З урахуванням положень п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, доходи, що виплачують суб’єкти господарювання та/або самозайняті особи на користь зазначеної категорії ФОП від здійснення підприємницької діяльності, мають бути об’єктом оподаткування військового збору (далі – ВЗ).

Тобто суб’єкти господарювання – юридичні особи, самозайняті особи, які виплачували/виплачують ФОПам, податковою адресою яких є ТОТ, доходи від здійснення ними підприємницької діяльності, у розумінні ПКУ є податковими агентами, зокрема щодо ПДФО та ВЗ, і зобов’язані в тому числі утримувати і сплачувати податок та збір до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються на її користь, а також нести відповідальність за порушення норм ПКУ в передбаченому ним порядку.

Відповідно до п. 125-1.1 ПКУ ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків, зокрема податковим агентом, до або під час виплати на користь іншого платника податків, – тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому слід зазначити, що відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 13 Закону №1207 правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є ТОТ, є нікчемним, і на такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого ч. 2 ст. 215 ЦКУ, згідно з яким нікчемний правочин може бути визначений судом у встановлених ЦКУ випадках.

Водночас недійсним відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 215 ЦКУ є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визначення такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин згідно з ч. 1 ст. 216 ЦКУ не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Згідно з положенням ч. 1 та 2 ст. 228 ЦКУ правочин, який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження, незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, тобто є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГКУ, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в дохід  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язаннями, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

У разі надміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодовування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій. 

XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший
Telegram канал Sud.ua
XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший
Головне про суд
Сьогодні день народження святкують
  • Марина Червинська
    Марина Червинська
    суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді
  • Катерина Коваль
    Катерина Коваль
    голова конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі
  • Тетяна Верхогляд
    Тетяна Верхогляд
    суддя Центрального апеляційного господарського суду