НАБУ і САП кажуть, що Міндіч створив злочинну організацію, відмивав гроші й тиснув на Умєрова: як вони це доводять — розбір підозри
10 листопада 2025 року НАБУ оголосило підозру Тимуру Міндічу, бізнесмену і другу президента. Через те, що напередодні обшуків, у ніч проти 10 листопада, він без перешкод виїхав з України, підозру оголосили заочно. Разом з ним підозри у справі «Мідас» отримали щонайменше 6 людей. Слідство стверджує, що Міндіч вчинив три злочини: створив і очолив злочинну організацію, на чолі організації відмив щонайменше 311 мільйонів гривень, а також тиснув на тодішнього міністра оборони — Рустема Умєрова. Підозра Міндічу — це не фінальний документ: протягом розслідування, яке ще триває, її можуть (і, найімовірніше, будуть) доповнювати й міняти кваліфікацію злочинів. У підозрі слідчі не мають розкривати всі карти й докази — щось вони можуть притримати до того, як оголосять обвинувальний акт. Утім, підозра має відповідати певним вимогам, а злочини — підтверджуватись фактами. Першого грудня суд обрав Міндічу запобіжний захід — тримання під вартою. На засіданні прокурор зачитав підозру. Раніше документ опублікував блогер Володимир Бойко. Кореспондентка «Бабеля», юристка Оксана Коваленко послухала судове засідання і розібрала підозру разом з трьома юристами: колишнім детективом НАБУ, а нині керівником практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань юридичної компанії «Міллер» Артемом Крикуном-Трушем, колишнім прокурором САП Станіславом Броневицьким та юристом, який працює в суді й погодився коментувати анонімно. Це не повний аналіз, а розбір лише тих моментів, які здались цікавими чи потенційно вразливими. Про це все розповідає «Бабель».
Створення злочинної організації
Тимура Міндіча підозрюють у тому, що він створив злочинну організацію, до якої залучив Олександра Цукермана. Керували нею вони разом. За словами прокурора, Міндіч встановлював правила поведінки й конспірації та розподіляв злочинні гроші. До організації входили щонайменше 10 людей. Серед них — колишній радник міністра енергетики Германа Галущенка Ігор Миронюк («Рокет»), співробітниці «бек-офісу» Леся Устименко і Людмила Зоріна, бухгалтер організації Ігор Фурсенко («Рьошик»), виконавчий директор з фізичного захисту та безпеки «Енергоатому» Дмитро Басов («Тенор») і експрокурор Чернігівської облпрокуратури, а нині співробітник «Енергоатому» Станіслав Гущесов.
Миронюк з Басовим організували схему «шлагбаум». Вони отримували хабарі від підрядників «Енергоатому», щоб держкомпанія, з якою на час дії воєнного стану не можна примусово стягувати борги, розраховувалась з цими підрядниками поза чергою. Отримані кошти збирали в окремому офісі, а після цього легалізовували.
Щоб довести цей злочин у суді, треба показати й обгрунтувати ключову ознаку злочинної організації — чітку внутрішню ієрархію. Для цього в підозрі слідчі описали три рівні управління організацією. На першому рівні Міндіч і Цукерман, далі Цукерман керує Фурсенком, Устименко, Зоріною і Миронюком, а Миронюк ― Басовим. Однак цього, вважає Крикун-Труш, може бути недостатньо.
«У справі фігурують міністри та топпосадовці, а Міндіч — приватна особа. Слідство не пояснює, яким чином бізнесмен міг віддавати накази міністрам чи їхнім радникам у форматі підпорядкування. Це виглядає як партнерство: ти — мені, я — тобі, а не як жорстка структура, де Міндіч — «хрещений батько», а посадовці — його солдати», ― вважає колишній детектив.
За його словами, вплив Міндіча на оточуючих в підозрі пояснюють формулюваннями на кшталт «використовуючи дружні стосунки з президентом», «маючи безумовний авторитет», однак це політичні, а не юридичні категорії. «Коли слідство спирається на «впливовість» замість конкретних фактів — це ознака, що доказів бракує», ― каже Крикун-Труш.
Окреме питання — роль Германа Галущенка у злочинній організації. У підозрі вказано, що у 2025 році Міндіч здійснював на нього вплив, але окремого епізоду, як з Умєровим, немає. Галущенко допомагав Міндічу контролювати фінансові потоки в галузі енергетики, а той за це заступався за нього перед президентом. Крім того, Галущенко допоміг Міндічу залучити до організації Миронюка і Басова. Попри все це, поки з підозри зрозуміти, яку саме роль в організації виконував Галущенко, не можна. Крикун-Труш вважає, що виходячи з відомих фактів, Галущенку мали б інкримінувати сприяння злочинній організації. Поки що підозру йому не вручили.
«Пральня», або відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом
Схема відмивання коштів виглядала так: злочинна організація отримувала кошти злочинним шляхом, акумулювала їх в офісі та легалізовувала. Послугами «пральні» користувались і інші люди — на легалізації їхніх грошей члени організації заробляли 2,2—2,5% від суми.
Цей пункт підозри юристи критикували найбільше. Раніше судити за статтею про відмивання коштів, одержаних незаконним шляхом, можна було лише після того, як суд виніс вирок про їхнє незаконне походження. Після того як у 2005 році Рада Європи уклала так звану Варшавську конвенцію, а Україна до неї доєдналася, статтю 209 Кримінального кодексу змінили. Тепер слідство може одночасно доводити й незаконне походження грошей, і їхнє відмивання — попередній вирок про незаконне походження грошей не потрібен.
Поки що слідчі пояснили походження лише 2,2 мільйона гривень із 311 мільйонів, які, за їхньою версією, відмив Міндіч. Їх отримали на схемі «Енергоатому». Решту суми отримали «за невстановлених обставин». Кошти слідчі називають злочинними з двох причин. По-перше, законних джерел походження коштів немає. Друге — коли йшлося про гроші, члени організації ховались, конспірувались і плутали сліди. Слідчі називають це «злочинною поведінкою».
«У підозрі слідство каже, що «гроші брудні», але не пояснює, хто, коли, кому і за що дав хабар, який потім «мили». Якщо немає злочину-джерела (предикату), то технічно це може бути ухилення від податків або тіньовий бізнес, але не відмивання, — пояснює Крикун-Труш. — Не можна просто сказати: “Ми не знаємо, звідки ці мільйони, але оскільки вони проходили через офшори та їх ховали, значить, вони злочинні”».
Однак у статті про відмивання є свій нюанс. Оскільки довести цей злочин важко, оновлена стаття 209 Кримінального кодексу дозволяє робити це за сукупністю непрямих доказів. До того ж, фігуранти, попри презумпцію невинуватості, мають самі доводити, що отримали гроші чесно. Якщо Міндіч цього не зробить, це буде одним з непрямих доказів його провини.
Вплив на міністра оборони Рустема Умєрова
Восьмого липня 2025 року Тимур Міндіч подзвонив міністру оборони Рустему Умєрову. Слідство стверджує, що під час розмови Міндіч намагався примусити посадовця натиснути на «військову прийомку», щоб та прийняла 10 тисяч бронежилетів без перевірки якості, а ДОТ розрахувався за контрактом. Ідеться про контракт між Державним оператором тилу і ТОВ «Мілікон ЮА» на 217 520 000 гривень, який раніше критикувала Громадська антикорупційна рада при Міноборони, зокрема її представниця Тетяна Ніколаєнко. Бронежилети двічі не пройшли прийомку.
Слідство цитує розмову, де Міндіч тисне, матюкається і каже «половина грошей — мої». «Це звучить некрасиво, але юридично це хитка конструкція, ― вважає колишній детектив. — Агресивне лобіювання, прохання «по дружбі» чи емоційний тиск — це не завжди кримінал». Ця стаття, Стаття 344 КК, передбачає, що вплив був саме незаконним, тобто, наприклад, йшлось про погрози фізичною розправою, шантаж компроматом чи прямий підкуп.
Саме на цьому, на думку юриста, захист Міндіча, ймовірно, будуватиме свою стратегію — наполягатиме, що «це була емоційна розмова бізнесмена, який втрачав інвестиції, але він не погрожував вбити міністра і не пхав йому валізу грошей в руки під час дзвінка».
«Цей епізод можна довести, якщо Умєров дасть свідчення НАБУ і скаже, що розмову з Міндічем він сприйняв саме як тиск і погрозу. Але якщо Умєрову погрожували, то НАБУ доведеться визнати його постраждалим», — каже Крикун-Труш.
Того, що це звунувачення базується на одній розмові, на думку юриста, цілком достатньо. Для цієї статті не треба ані систематичності, ані наслідків.
Що стосується справи в цілому, колишній прокурор САП Станіслав Броневицький каже: важливо, щоб у слідства були різні докази, не лише плівки, інакше в суді можуть виникнути проблеми. Перше — захист вимагатиме провести експертизу голосів обвинувачених, щоб підтвердити, що на плівках саме вони. І якщо з фігурантами, які перебувають в Україні, проблем, найімовірніше, не буде, то взяти зразки голосів Міндіча і Цукермана не вийде.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
