Законопроєкт про відповідальність за погрози чиновникам може створити правову невизначеність — позиція НААУ
У Національній асоціації адвокатів України заявили про ризики розмивання меж кримінальної відповідальності через запропоновані зміни до статті 346 Кримінального кодексу.
Йдеться про законопроєкт №14372, яким передбачено розширення складу злочину та запровадження відповідальності, зокрема, за публічні заклики чи підбурювання до насильства щодо державних і громадських діячів.
Адвокати наголошують: надмірна деталізація поняття «погроза» та використання оціночних категорій у формулюваннях можуть створити правову невизначеність і ускладнити прогнозоване застосування норми. У професійній спільноті вважають, що чинна судова практика вже сформувала підходи до тлумачення відповідних положень, а отже запропоновані зміни потребують додаткового концептуального та техніко-юридичного обґрунтування.
«Автори законодавчої ініціативи вбачають за мету посилення кримінально-правового захисту державних та громадських діячів і членів їхніх сімей від посягань на їхнє життя, здоров’я або гідність. Для цього зокрема розширюється об’єктивна сторона злочину, яким вважатиметься також «погроза знищенням або пошкодженням майна, висловлена будь-яким способом — усно, письмово, жестами, з використанням засобів зв’язку, у тому числі через мережу Інтернет або інші електронні комунікації, у тому числі шляхом демонстрації зброї, зображень чи відеоматеріалів, що містять погрозу», — вказали в НААУ.
У Комітеті НААУ з питань кримінального права та процесу звернули увагу, що судова практика не свідчить про існування суттєвих проблем у застосуванні поняття «погроза» як елемента складу кримінального правопорушення.
Верховний Суд розтлумачив (постанова ККС ВС від 24.05.2021 у справі №706/882/19) поняття «погроза» як один з елементів складу кримінального правопорушення, зазначивши, що форма її вираження не обмежується безпосереднім словесним повідомленням про можливе застосування насильства. Погроза може мати місце і в разі, коли винна особа своїми діями, жестами, демонстрацією зброї або інших предметів, які потерпілий об’єктивно може сприйняти як такі, що здатні створити небезпеку для його життя чи здоров’я, формує у потерпілого переконання, що у разі протидії або невиконання вимог така погроза буде реалізована, і за обставинами справи у потерпілого дійсно виникло відповідне сприйняття.
Тож, як вважають в Асоціації, пропонована додаткова нормативна деталізація цього поняття має ознаки змістовного дублювання вже усталених положень і підходів правозастосовної практики. А надмірне понятійне уточнення у цьому випадку не створює нового змісту, однак може ускладнити сприйняття норми та призвести до її зайвого техніко-юридичного перевантаження, що не повною мірою узгоджується з принципами системності та визначеності кримінального закону.
Також доволі дискусійними адвокати назвали положення законопроекту в частині встановлення кримінальної відповідальності за «коментування, підтримання або схвалення» матеріалів, що містять публічні заклики чи так зване «публічне підбурювання». Такі зміни мають ознаки доктринальної невизначеності, оскільки названі терміни за своєю правовою природою є оціночними і не містять чітких критеріїв кримінально караної поведінки. За відсутності у відповідних висловлюваннях безпосередніх закликів до вчинення насильницьких дій або підбурювання до їх реалізації такі форми висловлення думки не можуть самі по собі розглядатися як кримінально карані діяння.
У звʼязку із цим у Комітеті НААУ нагадали, що відповідно до принципу «nullum crimen sine lege certa» норма кримінального закону повинна бути сформульована з необхідною точністю, щоб особа могла передбачити, внаслідок яких саме дій настає кримінальна відповідальність, і, відповідно, утриматися від такої поведінки. Реалізація цього принципу є важливим елементом як на стадії нормотворення, так і на стадії застосування норми права. А неточність правової норми або структурних елементів складу кримінального правопорушення може призвести до ситуації правової невизначеності.
Окремо, на думку профільного комітету НААУ, потребує обґрунтування доцільність запровадження довічного позбавлення волі. У випадку ст. 346 КК вбачається порушення принципів пропорційності та системності кримінального законодавства. Без належного обґрунтування простежується дисбаланс санкцій та відступ від загальних засад кримінального законодавства.
З огляду на наведене, у НААУ не підтримали проєкт №14372, оскільки він потребує концептуального і техніко-юридичного доопрацювання.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
