Два різні злочини і різні покарання: у ТЦК пояснили, чим СЗЧ відрізняється від дезертирства
Різниця між самовільним залишенням частини та дезертирством полягає у намірах військовослужбовця, тривалості відсутності та юридичній кваліфікації діяння. Про це повідомляє Рівненський обласний ТЦК та СП.
Що таке СЗЧ і дезертирство
Самовільне залишення частини (ст. 407 Кримінального кодексу України) розглядається як тимчасове припинення військової служби без дозволу командування, коли військовослужбовець має намір повернутися.
Дезертирство (ст. 408 КК України) визначається як ухилення від військової служби з метою остаточно її залишити.
Ключові відмінності
Намір (суб’єктивна сторона)
У випадку СЗЧ військовий може залишити місце служби через особисті чи сімейні обставини, конфлікт або втому, але при цьому не відмовляється від подальшого повернення.
Дезертирство передбачає умисел повністю уникнути виконання військового обов’язку та не повертатися до служби.
Тривалість відсутності
СЗЧ може мати короткочасний характер. У воєнний час кримінальна відповідальність зазвичай настає після 3-10 діб відсутності, залежно від конкретних обставин.
Дезертирство пов’язане з тривалою або постійною відсутністю військовослужбовця без наміру повернення або з нез’явленням до місця служби.
Кримінальна відповідальність
За СЗЧ (ст. 407 КК України) у воєнний час передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
За дезертирство (ст. 408 КК України) — від 5 до 12 років позбавлення волі.
Можливість повернення
У разі самовільного залишення частини повернення військовослужбовця та визнання помилки можуть враховуватися як обставини, що впливають на пом’якшення покарання.
Дезертирство кваліфікується як більш тяжкий злочин.
У ТЦК зазначають, що правильна кваліфікація таких дій залежить від обставин кожного конкретного випадку.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
