Чому ГРМЕ вибірково вірить у доброчесність?

08:10, 1 февраля 2019
Чому законодавець поставив у нерівні умови учасників конкурсу на зайняття вакантних посад до Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду.
Чому ГРМЕ вибірково вірить у доброчесність?

Анатолій Квятковський,
суддя Апеляційного суду Рівненської області у відставці
кандидат до апеляційної палати Вищого антикорупційного суду

Частиною 4, 5 статті 8 закону про Вищий антикорупційний суд встановлено компетенцію ГРМЕ щодо сприяння у встановленні законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності цього суду. Рішення щодо відповідності кандидата цим критеріям ухвалюється більшістю спільного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та членів Громадської ради міжнародних експертів за умови, що за нього проголосували не менше половини членів Громадської ради міжнародних експертів. У разі неприйняття такого рішення кандидат вважається таким, що припинив участь у конкурсі.

Відносно мене прийнято таке рішення про припинення участі в конкурсі до апеляційної палати Вищого антикорупційного суду лише з однієї підстави — через придбання вживаного автомобіля КІА Sportage 2016 року за ціною 150 тис. грн, яка, на думку, ГРМЕ, становить приблизно 19 тис. доларів США. Таким чином, виник сумнів щодо доброчесності мене як кандидата. Чому саме таку ціну визначила ГРМЕ, якщо на сайтах інтернету автомобілі саме такої комплектації без пробігу продавалися за 360–380 тис. грн?

На обгрунтування правильності поданої у декларації інформації щодо вартості автомобіля мною було надано неодноразові пояснення та подано цілий пакет офіційних документів на підтвердження істинності даного факту. У першу чергу, я подав ГРМЕ заяву про повний доступ до мого досьє та його перевірку. З цих матеріалів та з реєстру декларацій, який є загальнодоступним, видно, що у грудні 2016 року я вийшов у відставку з посади судді Апеляційного суду Рівненської області. У декларації після звільнення, поданій у 2017 році, мною задекларовано офіційний дохід за 2016 рік: 408 728 грн заробітної плати та вихідної допомоги, 14 110 грн грошового утримання та 8 тис. доларів США заощаджень, що за курсом НБУ становило 217 600грн. Всього 640 438 грн без урахування доходу членів родини.

Таким чином, поза розумним сумнівом, я міг придбати у 2017 році автомобіль вартістю понад 500 тис. грн і безумовно вказати це у декларації при подачі документів на участь у конкурсі до АП ВАС, адже мені нічого було приховувати і ні від кого. З правочину купівлі-продажу б/у автомобіля жодних податків не справлялося.

Проте у поданій мною декларації на участь у конкурсі я вказав вартість автомобіля КІА Sportage 2016 року 150 тис. грн, бо придбав його в організації комісійної торгівлі через наявність у нього дефектів. На підтвердження цього факту я надіслав до ГРМЕ копію договору комісії між продавцем та комісіонером-представником торгової організації та договір купівлі-продажу цього автомобіля, який вже укладався торговою організацією зі мною. Ці правочини є чинними, відповідають вимогам закону і ніким не оспорюються.

Згідно діючого національного законодавства, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 Цивільного кодексу України). У договорі комісії зазначаються умови про товар і його ціну, за якою комісіонер зобов’язується його продати, оскільки це істотна умова договору (частина 3 статті 1012 Цивільного кодексу). Комісіонер здійснює операцію на вигідних для комітента умовах і відповідно до його вказівок.

Тобто виходячи зі змісту закону, я як покупець жодного відношення до визначення ціни автомобіля не мав. На доведення цих обставин продавець та її чоловік надали нотаріально посвідчені заяви, у яких підтвердили ці факти і вказали, за яких обставин сталася поломка автомобіля, причини його продажу і згідно умов договору — за ціною, узгодженою сторонами договору комісії, не нижче 150 тис. грн.

Крім того, вони вказували та додали відповідні документи на підтвердження факту придбання у ПАТ «Рівне Авто» нового авто кращої комплектації у той же день, 28.04.2017 року, тобто відразу після продажу ними пошкодженого автомобіля. Надано також рахунок офіційної СТО на суму 228 тис. грн — вартість ремонту двигуна, що, на їх думку, вимагало значного часу, і це для них було невигідно.

Після придбання даного автомобіля я провів його ремонт і надав відповідні підтвердження. Проте це була лише очевидна несправність автомобіля. А був ще удар у нижню частину двигуна, через що я змушений був встановити новий захист двигуна та протягом тривалого часу виявляти причину несправності рульового механізму, кондиціонера тощо. Про встановлення нових запчастин, проведення ремонтів мною надано рахунки СТО.

Однак ні пояснення, ні заяви власника, свідків, ні офіційні документи, що узгоджуються з фактичними даними, ГРМЕ до уваги не взяла. Натомість найбільш вагомим доказом недоброчесності ГРМЕ вважала фотознімки майже дворічної давностї з камери зовнішнього спостереження оглядового майданчика на території МРЕВ м. Рівне, з яких видно, що автомобіль заїхав для огляду, і зверху на двигуні був пил, а згідно пояснень автомеханіка, двигун заклинив. Між тим, цей факт жодним чином і ніким не заперечувався. У моїх неодноразових поясненнях для ГРМЕ та ВККС, у заявах власниці та її чоловіка, наданих для ГРМЕ, не йшлося про те, що двигун заклинив. Після події та пошкодження піддона двигуна власники вжтвали заходи для заміни піддона, завели двигун і почули стук, що й стало причиною продажу авто. Тобто тимчасові роботи проводились з піддоном знизу, і твердження про наявність пилу зверху двигуна видається незрозумілим. Власники та представник комісійної торгівлі дійсно завели авто на оглядовий майданчик МРЕВ, але саме це і стало причиною його остаточного виходу з ладу, на що пізніше вказував і автомеханік, який проводив його ремонт.

За таких обставин можна констатувати, що рішення у цій справі постановлено без здійснення належної оцінки доказів, а викладені доводи не були належним чином розглянуті. 

За результатами письмових іспитів я займав у рейтингу кандидатів 13 місце. Можливо, це і стало причиною моєї поразки у конкурсі, а можливо, є інші, які відомі лише членам ГРМЕ

У даному випадку, оскільки у процес добору суддів, згідно Закону «Про Вищий антикорупційний суд», залучені міжнародні експерти, хотілося сподіватись, що вони, у першу чергу, дотримаються вимог Конвенції та рішень ЄСПЛ, зокрема щодо якості закону, про який ідеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципу верховенства права (див., серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II), а також те, що формулювання національного законодавства має бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їх конвенційні права (див. рішення від 24 квітня 2008 року у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria).

З огляду на викладене виникає запитання: чому законодавець поставив у нерівні умови учасників конкурсу на зайняття вакантних посад у Верховному Суді та Вищому антикорупційному суді, адже справи, розглянуті ВАС та АП ВАС, будуть предметом касаційного розгляду і у Верховному Суді? При цьому навіть за наявності негативного висновку ГРД кандидати до ВС допускаються до  останнього етапу конкурсу — співбесіди з ВККС, яка відповідно оцінює кандидата, визначає його рейтинг і приймає остаточне рішення, а кандидати до ВАС позбавлені такого права. Більше того, достатньо лише трьох голосів членів ГРМЕ, щоб було прийняте рішення про припинення участі кандидата в конкурсі навіть за наявності більшості голосів членів ВККС. Чому? Адже відповідно до вимог статті 79 Закону «Про судоустрій і статус суддів», конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу. Такої дискримінаційної норми у цьому Законі та положенні немає.

Таким чином, вбачається очевидна конкуренція норм Закону «Про Вищий антикорупційний суд» та Закону «Про судоустрій і статус суддів», оскільки останній не передбачає такої норми, як припинення участі в конкурсі фактично лише за ініціативою трьох членів ГРМЕ. Така процедура конкурсу до Вищого антикорупційного суду є очевидним нехтуванням принципами Конвенції та вказує на системні проблеми в правовій системі України, які виникають через недотримання принципу поділу влади.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Руслан Рябошапка: не можуть в найбіднішій країні Європи судді бути найбагатшими
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Юрий Фурик
    Юрий Фурик
    судья Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел
  • Алина Сидорук
    Алина Сидорук
    судья Хозяйственного суда Тернопольской области
  • Олег Малиновский
    Олег Малиновский
    судья Апелляционного суда Киева