Декілька слів про законопроект №5144, що пропонує встановити кримінальну відповідальність за колабораціонізм

Олександр Бабіков

Законопроектом народного депутата Чернєва Е. В. пропонується криміналізувати низку діянь, доповнивши ними Кримінальний кодекс України. Спробуємо розібратися.

«Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України». У цій частині виникає питання: ми, громадяни України, гірші ніж інші? Іноземцям, згідно з цим проектом, дозволяється заперечувати агресію, а нам - ні! А як бути особам з подвійним громадянством, особам без громадянства? Хоча сама по собі дивна ситуація, у власній країні громадянин обмежується в правах на відміну від іноземців та осіб без громадянства. Зазвичай буває навпаки. Чи потрібно цей закон сприймати як заохочення запрошувати для дискусій спікерів виключно з-за кордону, які, на відміну від громадян України, будуть більш вільні обираючи теми для обговорення?

Наступний вид злочину за законопроектом – «встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України». Здається, що ці події вже відбулися. Тож виникає запитання, законодавець чув про те, що у Кримінальному кодексі України існує поняття – «дія закону про кримінальну відповідальність у часі» (ст. 4 КК). Зміст цієї статті зводиться до  того, що кримінальний закон не має зворотної дії у часі. Заборонено встановлювати відповідальність за вчинення будь-якого діяння, що відбулося раніше.

Цілком допускаю, що цю статтю у КК України можуть змінити. Але тоді, щоб два рази не бігати, змінюйте й ст. 58 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може відповідати за діяння, яке на час його вчинення не визнавалася законом як правопорушення. Також задля «чистоти питання» потрібно й відмовитися від виконання й вийти з Європейської конвенції з прав людини, ст. 7 якої також передбачено заборону притягувати до відповідальності за вчинення діяння, якщо на момент його вчинення воно не визнавалося законодавством злочином. Бо врешті-решт прийдеться згодом жалітися на суди, що будуть закривати справи на тій підставі, що запропонована стаття суперечитиме Конституції України, Конвенції та іншим міжнародно-правовим договорам.

Не менш цікавий хід – встановлення відповідальності за «публічні заклики громадянином України до:

1) підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора;

2) співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора;

3) невизнання поширення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями України».

У цьому питання безумовно вражає всеобмеженість і універсальність підходу. Пропонується вважати злочином будь-який заклик, наприклад купити вакцину, вугілля, газ, пальне, електроенергію. Чи правильно я розумію, що цим законом мають намір закріпити, щоб газ, вугілля, паливно-мастильні матеріали, електроенергія не лише продовжували закуповувати виключно через фірми-прокладки з європейською реєстрацією, але й щоб навіть думки ні у кого не виникало заявити про те, що прямі контракти здешевлять нам ці товари та знизять вартість комунальних послуг? Це для того, щоб олігархи, які набивають кишені за рахунок комісійних, що накручують фірми-прокладки, навіть не витрачали зайвих коштів на формування через ЗМІ думки, наскільки це вигідно для нашої економіки та для нас з вами.

Сюди ж потрапляють і заклики до обміну полоненими, А як інакше? Кожна мати, котра буде молити повернути їй сина з полону, одразу буде потрапляти під «заклик до співпраці с озброєними військовими формуваннями й адміністрацією держави агресора». Ну як тут не згадати про «маленького українця» долею якого так всі опікуються?

Ну і важлива родзинка, згідно з Приміткою до статті, публічними будуть вважатися будь-які висловлювання в Інтернеті чи засобах масової інформації. Тобто про це не можна буде не те, що заявити на мітингу чи засіданні різноманітних контактних груп, але й в коментарях до посту. Будь-яка дискусія у цій площині можлива виключно з дружиною на кухні або під ковдрою у ліжку пошепки, щоб не дай Бог сусіди не почули, бо визнають публічною.

На, будь-які угоди, укладені на цих територіях можуть трактуватися як «невизнання поширення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями України». Продав халупу в Криму – злочинець. Звернувся у разі якщо щодо вас вчинено злочин – злочинець, і так далі… Але залишається питання, надання документів під час перетину кордону митникам та прикордонникам, що працюють на цих територіях – це ж теж невизнання суверенітету. Чому тоді відкриваються пункти пропуску? Для підбурювання власних громадян до вчинення тяжких злочинів? А оформляти спадщину на цих територіях? Тут також цікава ситуація. Оформиш спадщину в Криму, визнаєш, що там не діють закони України – злочинець. Відмовишся від спадщини, яке у подальшому звернуть у дохід держави, будеш «діяти в інтересах країни агресора, зміцнюючи її економічну міць і фінансуючи незаконні військові утворення». А як бути нашим морякам та рибалкам під час проходження Керченської протоки, якщо без спілкування з лоцманською службою вони не зможуть попасти до Азовського моря та звідти. А питання квот на вилов морепродуктів, узгодження режиму пропуску та безліч інших питань як в Азовському морі, так і на суходолі.

Окремо слід відзначити частину 2 цієї статті, що пропонує притягувати до кримінальної відповідальності за добровільне зайняття громадянином України посад, не пов’язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. Звичайною мовою, за роботу у державних органах на рядових посадах, від прибиральниці до водія та охоронця, секретаря чи інспектора. У цьому випадку виникає лише одне питання: якщо прибиральниця чи охоронець становлять таку загрозу для нашої держави, що їх необхідно переслідувати у кримінальному порядку за те, що прибиральниця мила не там підлогу чи не того посадовця возив водій на авто, стає лячно за систему безпеки в нашій країні.

Частиною 3 цієї статті пропонується встановити кримінальну відповідальність за «здійснення громадянином України пропаганди у навчальних закладах, незалежно від типів та форм власності, з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження освітніх стандартів держави-агресора у таких навчальних закладах».

За пропаганду агресії ще можу зрозуміти, але у чому сенс встановлення відповідальність за «впровадження освітніх стандартів держави-агресора у таких навчальних закладах»? Ви збираєтесь відправляти за грати через те, що було використано не той буквар?

Не забули і про кримінальну відповідальність за «провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, в тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора»

Встановлення відповідальності за такі дії має на меті зруйнувати бізнес вітчизняних компаній, що постачають або купують продукцію, надають послуги, адже безліч питань урегульовуються державними органами. Тож щодо цього є лише одне питання, зазвичай країни ведуть торгівельні війни за ринок збуту своєї продукції та послуг. А ми не лише здаємося без бою, маємо намір покарати усіх тих, хто продовжує боротьбу за інтереси країни, погрожуючи їм конфіскацією усіх статків та майна, особистого та компанії. Скільки мільярдів втратить економіка від цього депутату, мабуть, не цікаво? Чи саме у такий спосіб ми зміцнюємо свою економічну міць, у тому числі і власну армію? А функціонування Укрзалізниці, а газопроводу «Дружба», яким постачається газ у Європу та що приносить мільярдні прибутки в дохід держави, теж будемо припиняти їх діяльність?

Притягувати до кримінальної відповідальності мають намір і за організацію круглих столів, дискусій з участю представників «самопроголошених республік» або за активну участь у них. Під дію закону попадуть як національні, так і міжнародні площадки. Якщо ООН чи ОБСЄ організують такий захід, представник нашої країни не зможе прийняти у них участь, оскільки від 10 до 12. А як же можливість донести та відстояти власну точку зору, захист національних інтересів у публічній площині на міжнародному рівні?

Наступна пропозиція законопроекту: запроторювати за грати на строк від 12 до 15 років тих, хто, наприклад, служив у правоохоронних органах, починаючи від дільничного, охоронника та тієї ж прибиральниці, лише за сам факт перебування у трудових відносинах, прирівнявши їх до участі у збройних формуваннях. Для порівняння, за умисне вбивство Кримінальний кодекс України встановлює більш м’яке покарання.

Чи захистить такий закон наші національні інтереси, чи знайде підтримку у наших міжнародних партнерів та світовій спільноті – питання риторичне. Але якщо метою законопроекту є вихід із Мінських угод, слід замислитися над тим, чи не призведе це врешті до зняття міжнародних санкцій з Росії, а нам десятки тисяч програних справ у Європейському суді з прав людини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.