Основные новеллы Закона №4173-IX по усовершенствованию принятия и провозглашения судебных решений: комментарии членов авторского коллектива законодательных предложений

Оксана Хотинська-Нор

Голова Правління АПЦ «Стале правосуддя»,

доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

Андрій Потапенко

заступник голови Правління

 АПЦ «Стале правосуддя»,

суддя Ржищевського міського суду

Київської області,

член Ради суддів України, PhD

Дмитро Свояк

член Правління

АПЦ «Стале правосуддя»,

суддя Переяслав-Хмельницького

міськрайонного суду Київської області 

спеціально для «Судово-юридичної газети»  

Основні новели Закону №4173-IX щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень: коментарі членів авторського колективу законодавчих пропозицій

8 лютого 2025 року набирає чинності Закон України від 19 грудня 2024 року № 4173-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддівˮ та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень» (далі – Закон № 4173-IX).

Цим Законом внесено зміни до ЦПК України, ГПК України та КАС України, у яких вилучено усі положення, що містять словосполучення «нарадча кімната».

Натомість такими змінами посилюються існуючі гарантії незалежності судді щодо таємниці ухвалення судового рішення, що встановлені статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII), зокрема процесуальним законом буде чітко передбачено, що будь-яке втручання у процес ухвалення судом судового рішення забороняється.

Ухваленню закону №4173-ІX передували тривалі обговорення у парламенті та правничій спільноті. Попри деякі критичні зауваження, загалом закону  було висловлено підтримку Верховним Судом, Радою суддів України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Деснянським районним судом м. Чернігова, а також фахівцями Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Національного універститету «Одеська юридична академія», Львівського національного універститету імені Івана Франка.  

У той же час у парламенті очікується розгляд аналогічних змін до КПК України, КУпАП. Законопроєкт від 30 червня 2023 року № 9446 наразі підтриманий Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності. 

Які ключові передумови ухвалення та переваги змін? 

Згідно із пояснювальною запискою до проєкту Закону від 30 червня 2023 року №9445 законодавчі зміни розроблені з метою підвищення ефективності й удосконалення процесуальних стадій ухвалення та проголошення судових рішень, гармонізації національного законодавства щодо правил судочинства із законодавством країн Європейського Союзу.

Серед завдань Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021 (далі – Стратегія), щодо удосконалення системи правосуддя є забезпечення координованості та збалансованості процесу удосконалення з урахуванням подальшої гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу; підвищення ефективності організації судової влади та інститутів правосуддя, зміцнення довіри до них суспільства.

Стратегією передбачено наділення суду правом у випадках виготовлення повного тексту судового рішення оголосити в судовому засіданні його вступну і резолютивну частини та навести основні мотиви цього рішення; удосконалення законодавства з метою запровадження дієвих механізмів запобігання зловживанню учасниками процесу своїми процесуальними правами, ефективних інструментів реагування на неналежну поведінку учасників судового процесу, що призводить до затягування розгляду справи (підпункт 4.1.4 «Щодо судочинства» пункту 4.1 «Покращення доступу до правосуддя» Стратегії).

На підставі положень ЦПК України, ГПК України, КАС України встановлено загальне правило про те, що суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. При цьому передбачено лише право суду проголосити вступну та резолютивну частини рішення з відкладенням у виняткових випадках складання повного рішення на визначений законом строк. Повне рішення має відповідати скороченому, його вступна та резолютивна частини змінені бути не можуть, що, своєю чергою, спонукає суд у стислі строки ухвалити рішення з висновками по суті. Інколи, у справах більшої складності, це призводить до правових помилок, які суд не може виправити самостійно, і такі помилки усуваються виключно шляхом апеляційного перегляду чи касаційного оскарження судових рішень.

Cтаттею 48 Закону № 1402-VIII передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення тощо.

Водночас положеннями статей 56 та 106 Закону № 1402-VIII до таємниці, що охороняється законом, віднесено таємницю нарадчої кімнати.  Однак цей Закон не містить визначення таких термінів, як «таємниця нарадчої кімнати» та «нарадча кімната». Такі визначення містяться у процесуальному законодавстві. Положеннями статті 244 ЦПК України, статті 219 ГПК України, статті 227 КАС України визначено, що нарадча кімната – це спеціально обладнане для ухвалення судових рішень приміщення.

Варто зауважити, що у такому розумінні в сучасних наукових дослідженнях інститут «нарадчої кімнати» переважно оцінюється як рудимент радянського законодавства, масив якого формувався в умовах тоталітаризму, що слугує серед іншого аргументом на користь пропозицій щодо його вилучення з процесуального законодавства.

Питання ухвалення рішення суду є ключовим елементом будь-якого судочинства, тому що це результат судового розгляду, яким підводяться підсумки усієї процесуальної діяльності суду, та є фінальним актом, яким завершується правосуддя.

Однак при оновленні процесуального законодавства у 2017 році його автори не звернули належної уваги на те, що інститут «нарадчої кімнати», який наразі є невід’ємною частиною відкритого судового процесу, станом на умови сьогодення має вигляд надмірного формалізму та не відповідає ані меті запровадження терміну «таємниця нарадчої кімнати», яка насамперед має передбачати заборону втручання та впливу на ухвалення судового рішення, ані суті судової діяльності, яка передбачає здійснення ефективного правосуддя в розумні строки.

У всіх без винятку справах суд не вправі відкласти ухвалення рішення і в окремих випадках позбавлений часу, достатнього для ухвалення рішення, навіть при складанні скороченого рішення, оскільки таке має відповідати завданням та принципам судочинства. Зазначені обставини в окремих випадках стають підставою для оголошення судом перерви на стадії судових дебатів або відкладення судового засідання, що зумовлює призначення нового судового засідання з викликом учасників справи.

Тобто загалом ухвалення рішень відбувається негайно після закінчення судового розгляду та його проголошення у той же самий день у судовому засіданні. Водночас для підвищення ефективності судочинства та здійснення правосуддя варто передбачити можливість, що у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення рішення на строк не більш як на десять днів із дня переходу до ухвалення рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Необхідність внесення наведених вище змін, а також змін щодо виключення інституту «нарадчої кімнати» з процесуального законодавства підтверджується результатами аналізу процесуального законодавства європейських країн, США, Канади та Великобританії.

Так, у Німеччині передбачено, що як тільки судовий спір готовий для ухвалення остаточного рішення, суд виносить остаточне рішення (стаття 300 Code of Civil Procedure).  Якщо відбулося усне слухання, судове рішення, як правило, оголошується на слуханні, на якому проводиться усне слухання, в особливих випадках на слуханні, яке призначається негайно і повинно відбутися не пізніше ніж через два тижні. Рішення буде вручено зацікавленим особам. Замість проголошення допускається вручення судового рішення; у такому випадку рішення має бути надіслано до секретаріату протягом двох тижнів після усного слухання (стаття 116 Code of Administrative Court Procedure).

У Швейцарії суд, якщо може ухвалити рішення, закриває провадження, ухвалюючи
не розглядати справу по суті, або ухвалюючи рішення по суті. Суд ухвалює рішення більшістю (стаття 236 «Остаточне рішення» Swiss Civil Procedure Code). Суд може повідомити сторони про рішення без надання письмового викладу підстав (стаття 239 «Повідомлення сторін та викладення підстав» Swiss Civil Procedure Code). Орган письмово повідомляє сторони про свої рішення. За згодою сторони повідомлення про постанову може бути надіслано електронними засобами (стаття 34 Federal Act on Administrative Procedure).

Цивільним процесуальним законодавством Франції та Польщі хоча і встановлено таємність наради суддів, однак не передбачено наявності для цього кімнати чи спеціального приміщення. За кодексом про цивільну процедуру Італії рішення обговорюється таємно в залі засідань колегії.

У Великій Британії кожне рішення чи наказ виноситься судом, крім випадків, коли: (a) суд наказує стороні скласти його; (b) сторона з дозволу суду погоджується скласти його; (c) суд не вимагає його складання; або (d) це наказ про згоду згідно з правилом 40.6 (Складання та винесення судових рішень та ухвал 40.3 The Civil Procedure Rules 1998).

Цивільне процесуальне законодавство США та Канади не передбачають ні таємної наради суддів, ні, тим паче, інституту «нарадчої кімнати».

На практиці у багатьох національних місцевих судах у випадку, коли в суді відсутні спеціальні приміщення під зал судових засідань чи нарадчу кімнату, а судочинство проводиться у кабінеті судді, суддя оголошує про вихід до «нарадчої кімнати» для ухвалення рішення, а секретар судового засідання просить усіх вийти, і виходить сам. Таким чином, суддя опиняється у нарадчій кімнаті – у власному робочому кабінеті.

Зрештою, про необхідність змін щодо вилучення з процесуального законодавства інституту «нарадчої кімнати» свідчить й судова практика.

З аналізу судової практики Верховного Суду вбачається, що посилання у касаційних скаргах на порушення судом режиму нарадчої кімнати формальні (інколи навіть є зловживанням процесуальними правами) та не доводять обставин впливу на незалежність і неупередженість суддів при обговоренні та ухваленні відповідних судових рішень, насамперед й у тих випадках, коли справа вирішена правильно.

Так, Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду           24 лютого 2020 року у справі № 128/2455/15-к сформулювала висновок, відповідно до якого, з урахуванням положень статті 367 КПК України, вчинення процесуальних дій та ухвалення суддями (суддею) під час перебування в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню судових рішень у інших справах слід вважати порушенням таємниці наради суддів, яке на підставі частини першої статті 412 КПК України може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у разі, коли воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли вказане порушення обґрунтовано ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.

До подібного висновку дійшов і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду
16 вересня 2021 року у справі № 754/14463/18, у якому зазначив, що не можуть бути підставою для скасування судових рішень такі доводи касаційної скарги, згідно з якими рішення суду першої інстанції ухвалене не після закінчення судового розгляду, а на наступний день, оскільки вихід судді з нарадчої кімнати до проголошення судового рішення може мати місце під час перерви для відпочинку (протягом робочого часу та після його закінчення). При перебуванні суддів (судді) довгий час у нарадчій кімнаті суд (суддя) з настанням нічного часу вправі перервати нараду для відпочинку, залишити нарадчу кімнату і відпочинок  проводити у звичайних умовах до початку наступного робочого дня. Позивач не довів факту спілкування судді поза межами нарадчої кімнати з учасником процесу чи іншими особами з приводу  справи, що розглядається. При цьому позивачем не доведено, а касаційним судом не встановлено неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене ключовими перевагами законодавчих змін, на нашу думку, є:

1. Оптимізація судового процесу: змінами значно розширено межі розсуду судді щодо організації роботи під час ухвалення та проголошення судових рішень.
2. Гармонізація національного законодавства із законодавством Європейського Союзу та вилучення рудиментів.
3. Цифровізація: передумови подальшого розвитку дистанційного правосуддя, позитивні висновки стосовно цифровізації, що містяться у звіті Європейської комісії щодо України (8.11.2023).
4. Економія бюджетних коштів: за нормами ДБН у всіх судах передбачена наявність спеціально обладнаних приміщень – нарадчих кімнат. Натомість за статистикою ДСА України нарадчими кімнатами забезпечено лише 22% залів судів.
5. Забезпечення безпеки суддів, працівників апаратів судів та учасників судових процесів, зокрема у прифронтових судах. 

Які ймовірні практики застосування змін до процесуальних кодексів? 

Пропонуємо наше бачення імплементації окремих положень Закону № 4173-IX згаданих законодавчих змін на прикладі ЦПК України.

• При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення (частина друга статті 35 ЦПК України).
• Конфігурація «таємниця нарадчої кімнати» трансформується у «таємниця ухвалення рішення», що відповідає міжнародним стандартам у сфері судочинства. 

• Збережено обов’язок суддів проголосувати при ухваленні судового рішення та підписати його.
• Передбачено заборону суддям розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення.
• Після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і переходить до стадії ухвалення судового рішення або оголошує перерву, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявилося неможливим (частини перша і четверта статті 244 ЦПК України).

- Нарадча кімната як спеціальне приміщення вилучається, тобто прибирається принцип «чотири стіни».

- Натомість обговорення та ухвалення судового рішення відбуваються у приміщенні суду: на розсуд суддів можуть використовуватися як робочі кабінети, так і інші обладнані приміщення (зокрема, колишні нарадчі кімнати).

- Змінюється назва стадії відповідно до її суті. Було – «нарадча кімната», стало – «стадія ухвалення судового рішення».

- Після судових дебатів судді вже не мають «видалятися у нарадчу кімнату». Натомість, судді можуть на їх розсуд після судових дебатів:

1) оголосити час проголошення рішення в цьому судовому засіданні та піти у свій робочий кабінет «подумати», виготовити судове рішення та проголосити його;

2) виготовити скорочене або повне судове рішення безпосередньо у залі судового засідання та проголосити його резолютивну частину, якщо судове рішення не передбачає жодних «сюрпризів» для учасників відкритих судових засідань (наприклад, рішення у разі визнання позову, клопотання обох сторін, рішення у типових справах (розірвання шлюбу, стягнення аліментів, стягнення кредитної заборгованості у малозначних справах тощо));

3) відкласти ухвалення і проголошення рішення до десяти днів, щоб подумати над рішенням по суті позовних вимог. При цьому норма про можливість відтермінування виготовлення повного тексту залишається. У такому разі суддя, відкладаючи проголошення рішення, повідомляє учасників справи про визначену ним дату у межах десятиденного строку, який має бути достатнім для виваженого, аргументованого та обґрунтованого ухвалення рішення.

➣         Ймовірно, у більшості випадків судді як і раніше виготовлятимуть судові рішення у робочому кабінеті та проголошуватимуть їх у цьому ж судовому засіданні. Водночас у суддів з’являється можливість більш ефективно організувати процес та відкласти ухвалення і проголошення рішення на строк до десяти днів без шкоди для організації розгляду інших справ у цей період, тоді як учасники судових справ не будуть проводити невизначену кількість часу в очікуванні на «повернення судді з нарадчої кімнати».

➣         Акцентуємо увагу на тому, що у разі виготовлення повного тексту рішення зміни дозволяють проголошувати лише його резолютивну частину з одночасним врученням повного тексту.

• Законодавчі зміни в повній мірі залишають суддям можливість усамітнитись на стадії ухвалення судового рішення. Зокрема, така необхідність може виникнути, якщо судовий процес був занадто емоційним або ж є необхідність додатково перевірити чинну редакцію законодавства, релевантну судову практику тощо.
• Можливість поновлення судового розгляду залишається.

• Під час ухвалення судового рішення суддя не має права обговорювати обставини та матеріали справи, застосування норм права та судову практику в цій справі, а також зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу. Втручання у процес ухвалення судом судового рішення забороняється. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення судового рішення. Обговорення та ухвалення судового рішення відбуваються у приміщенні суду (стаття 245 ЦПК України).

➣         Прямо запроваджено процесуальну норму про посилення гарантій незалежності судді: «Втручання у процес ухвалення судом судового рішення забороняється». Раніше такі гарантії не були чітко відображені у процесуальному законі та мали забезпечуватись перебуванням судді в нарадчій кімнаті, якими приміщення судів здебільшого не були облаштовані.

➣         Із набранням чинності змін під час ухвалення судового рішення судді не будуть обмежені у вільному пересуванні та виконанні інших професійних обов’язків.

➣         Судді на власний розсуд вправі розглядати інші справи. Відповідні положення, що містили такі обмеження, із процесуального закону вилучено. Зазначені зміни значною мірою зумовлені необхідністю оптимізувати організацію роботи суддів і підтверджені судовою практикою, яка не кваліфікувала такі випадки (наприклад постановлення ухвал про відкриття провадження у інших справах) як істотні порушення, що можуть вплинути на ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

➣         Обмеження, які накладаються на суддю, у контексті забезпечення таємниці ухвалення судового рішення:

• із моменту проголошення про початок стадії ухвалення судового рішення та до часу проголошення судового рішення суддя не повинен обговорювати обставини і матеріали, застосування норм права та судову практику в цій справі, а також зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу. Виходячи з системного аналізу ч. 1 ст. 245 ЦПК України, слова «в цій справі» слід розуміти як обмеження обговорення не судової практики загалом, а тієї її частини, яка стосується розгляду конкретної справи, щодо якої суд перебуває в процесі (на стадії) ухвалення рішення;
• після ухвалення судового рішення та його проголошення суддя не повинен розголошувати хід його обговорення й ухвалення;
• обговорення та ухвалення судового рішення мають відбуватися у приміщенні суду;
• загалом обсяг зазначених обмежень із набранням чинності новим законом неістотно змінюється.

• Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови (частина четверта статті 258 ЦПК України).

➣        Внесено корективи щодо того, що постанова ухвалюється, а не приймається, чим процесуальні норми приведено до єдиної термінології.

• Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу. Для постановлення ухвал, що оформлюються окремим документом, суд оголошує перерву. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання (частини перша і друга статті 259 ЦПК України).

➣         Для постановлення ухвал, що оформлюються окремим документом (наприклад: щодо питань про вирішення відводів/самовідводів, забезпечення позову, призначення експертизи тощо), суд оголошує перерву.

➣         Якщо під час судового засідання було постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, передбачено на розсуд суду можливість її подальшого оформлення окремим документом після закінчення судового засідання. Зазначені зміни сприятимуть економії процесуального часу, необхідного для проведення відповідних дій під час судових процесів. Наприклад, під час судового засідання може бути розглянуто клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Для належної організації виконання таку ухвалу можливо оформити окремим документом після закінчення судового засідання.

• У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – не більш як на п’ять днів з дня закінчення розгляду справи. Складання повної ухвали залежно від складності справи може бути відкладено на строк не більш як на п’ять днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної частин) ухвали. Скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи (частини четверта – шоста статті 259 ЦПК України).

➣         Процесуальні правила проголошення скороченого судового рішення та строки відкладення складання повного судового рішення залишаються без змін, та,                     у зв'язку із запровадженням новели щодо відкладення ухвалення та проголошення рішення на строк до 10 днів, у виняткових випадках залежно від складності справи, розповсюджуються і на цю ситуацію.

• Рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. У разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення (частини перша, четверта, шоста статті 268 ЦПК України).

➣         Запроваджується можливість оголошення лише вступної та резолютивної частин повного судового рішення за умови негайного вручення його копії учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні. Зазначені зміни сприятимуть економії робочого часу суддів та учасників процесу.

• Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом (частина друга статті 288 ЦПК України).

➣         Запроваджено право на оскарження заочного судового рішення третіми особами у справі, що усуває прогалину, яка існувала.

ГО «Аналітично-просвітницький центр “Стале правосуддя”» продовжуватиме слідкувати за питаннями, які виникатимуть під час застосування положень Закону № 4173-IX щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень. Запрошуємо до обговорення на сторінці ГО у Facebook.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.