Чому українці шукають правосуддя у Європі?

У жовтні 2009 року генеральний директор департаменту з питань демократії і політичних справ Ради Європи Жан-Луї Лоран висловив серйозну стурбованість тим, що з України в Європейський суд з прав людини надходить усе більша кількість справ. Загалом, від часу ратифікації Україною Європейської конвенції про захист прав людини, до Європейського суду звернулося понад 20 тисяч українських громадян і юридичних осіб. Нажаль, наша країна впевнено займає третє місце, після Росії та Туреччини,  з кількості позовів до Європейського суду.

ПРИЧИНИ ПОПУЛЯРНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ

Загалом, з яких питань звертаються українці до Європейського суду? Переважна кількість  заяв стосуються двох основних  питань: тривале невиконання рішень українських судів та затягування слідства або судового розгляду. В першому випадках йдеться переважно про невиплату заборгованої заробітної плати в бюджетних установах, а також інших гарантованих законом соціальних виплат. Що стосується затягування судового розгляду, то це наслідки застарілих хвороб, на які страждала національна судова система України. Частково вони почали вирішуватися: 7 червня 2010 року прийнято важливий  Закон «Про судоустрій і статус суддів». Серйозною новелою  Закону, який став першим кроком судової реформи,  є спрощення системи судів, що істотно знизить  бюрократичну тяганину при розгляді справ. Але для повноцінної реалізації судової реформи, якісної зміни принципів та умов функціонування судової влади в Україні слід виконати ще багато завдань: реформувати та гармонізувати процесуальне законодавство, окремі закони, які так чи інакше стосуються функціонування судів, внести відповідні зміни до Конституції України, ухвалити повний набір оновлених і взаємоузгоджених процесуальних кодексів. До парламенту України необхідно подати пакет законопроектів про реформування кримінального судочинства і правову допомогу, а саме: нову редакцію Кримінально-процесуального кодексу України, який наразі вже готується; нову редакцію Закону України “Про прокуратуру”; Закон України “Про систему органів досудового слідства”; нову редакцію Закону України “Про адвокатуру”; Закон України “Про безоплатну правову допомогу”. Як бачимо – роботи ще дуже багато. Але я б хотіла підкреслити, для того, щоб досягти  успіху у реформування судової влади, прийдеться посягнути на «недоторкані постулати», які довго нав’язувалися тими, хто стояв за суддівською корупцією та бюрократією. Зламати ці «постулати» - значить створити якісно нову систему судочинства європейського зразку.

ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ – «АХІЛЛЕСОВА П’ЯТА» УКРАЇНИ

Повертаючись до теми стосунків України та Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що найбільше нарікань європейських експертів викликає ситуація, яка склалася в нашій державі  навколо виконання рішень суду. Станом на 7 червня 2010 року Європейським судом щодо України ухвалено 647 рішень по суті, у 4 з них встановлено відсутність порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у 393 рішеннях було встановлено відсутність ознак одного чи декількох порушень. У 50 справах Європейським судом прийняті  ухвали про затвердження умов дружнього врегулювання.

На забезпечення виконання рішень Європейського суду кожного року в Державному бюджеті України передбачаються загальнодержавні видатки. Більшість коштів з цієї суми сплачується заявникам як справедлива сатисфакція у випадках констатації Європейським судом порушення Україною її зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Так, на виконання рішень Європейського суду у 2010 році з державного бюджету було сплачено 2 545 703,52 грн. Але через велику кількість рішень та недосконалу законодавчу систему виконання  рішень Європейського суду,  багато українських громадян вимушені чекати роками виплат від держави.

ЗАКОНОДАВЧЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ НА ЧАСІ

Чим загрожує для країни невиконання рішень Європейського суду? Зазвичай засоби впливу на державу є лише політичними. Політичні наслідки для держав, в тому числі й виключення з членів Ради Європи, є неприйнятними для європейських країн, а тому рішення, як правило, виконуються вчасно. Україні, яка є державою євроінтеграційної спрямованості, наразі слід докласти максимум зусиль щодо реформування національного законодавства для удосконалення порядку виконання рішень Європейського суду з прав людини. Потребують модернізації положення Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». До речі цей Закон, що був прийнятий ще 23 лютого 2006 року немає аналогів серед держав-учасниць Конвенції, але практика застосування його норм вказала на прогалини, які слід ліквідувати.

Першим кроком для цього має стати прийняття Проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ? 6358 від 29 квітня 2010 року. Слід зазначити, що 20 жовтня 2010 року законопроект пройшов обговорення в Комітеті з питань правосуддя де був схвально сприйнятий.  Як голова Підкомітету з питань захисту прав, свобод, інтересів громадян та систематизації, адаптації законодавства України до міжнародно-правових стандартів у сфері правосуддя і статусу суддів, я була доповідачем по цьому Проекту Закону і на засіданні профільного Комітету і у Парламенті. 2 листопада 2010 року Верховна Рада України прийняла Законопроект за основу в першому читанні. За таке рішення проголосувало 302 народних депутата України.

Отже зазначений проект Закону  здатен усунути неузгодженість чинного законодавства України з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суттєво удосконалить порядок виконання рішень Європейського суду. Він містить важливу новелу щодо запровадження у чинному українському законодавстві так званих «рішень про схвалення умов односторонньої декларації». За практикою цього Суду, держава може звернутись до нього  з односторонньою декларацією з метою врегулювання спору. В такій декларації державою визначаються умови надання заявнику відшкодування, зокрема, у справах, які стосуються певної системної проблеми в державі, яка є причиною великої кількості порушень положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих Європейським судом. Якщо Європейський суд схвалює умови, запропоновані державою, він ухвалює рішення, яким  завершує розгляд справи. Станом на 8 червня 2010 року Міністерством юстиції надіслано до Європейського Суду з прав людини матеріали щодо схвалення умов односторонньої декларації за 159 індивідуальними заявами.

Наприклад, Російською Федерацією практика щодо односторонньої декларації була використана з метою виконання рішення Європейського суду за «пілотною» справою «Бурдов проти Росії» (? 2) (Burdov v. Russia (no. 2), ? 33509/04 від 15 січня 2009 року), в якому було визнано, що «тривале невиконання російською владою рішень національних судів становить системну проблему, яка потребує негайного вирішення». Відповідним рішенням Європейський суд схвалив умови односторонніх декларації, поданих урядом Російської Федерації, за 18 заявами (100 заявників).

Також  в вищевказаному законопроекту передбачається збільшення строку вчинення відповідних заходів з виконання рішень Європейського суду (триденний строк змінюється на десятиденний). Адже, на практиці досить складно за три дні підготувати стислий виклад рішення для виконання, адже навіть перекласти його за цей термін буває занадто складно.

Важливо також, що проектом Закону удосконалюється механізм закриття виконавчого провадження за рішеннями Європейського суду. Передбачено, що підставою для такого закриття є не тільки підтвердження списання суми відшкодування, а й підтвердження того, що виконані інші вимоги, визначені у резолютивній частині цього рішення. Закріплюється обов’язок державної виконавчої служби у разі  зарахування на її депозитний рахунок суми відшкодування, що присуджена особі, повідомити про це останню.

Маємо надію, що при нинішній ефективні роботі Верховної Ради України цей проект Закону буде оперативно прийнято в цілому та дозволить суттєво оптимізувати  строки та процедуру виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини. Але проект Закону  – лише перший крок на шляху вирішення Україною проблеми великої кількості судових рішень в Європейському Суді та їх виконання. Першопричиною того, що українці вимушені шукати правосуддя в Європі, є саме існуюча неефективність та бюрократичність  вітчизняної судової системи, яка наразі почала зазнавати суттєвого реформування.  Очевидно, що лише у поєднанні з політичною волею української влади, реформа судової системи принесе позитивні результати. Адже судова практика Європейського суду з прав людини завжди була  найбільш об’єктивним критерієм оцінки правової та судової системи держави. Тому велика кількість рішень Євросуду проти України є надзвичайно важливим сигналом для нашої держави, що на шляху реформування  вітчизняної судової системи не допустимо робити зупинок.

«Форум»

У жовтні 2009 року генеральний директор департаменту з питань демократії і політичних справ Ради Європи Жан-Луї Лоран висловив серйозну стурбованість тим, що з України в Європейський суд з прав людини надходить усе більша кількість справ. Загалом, від часу ратифікації Україною Європейської конвенції про захист прав людини, до Європейського суду звернулося понад 20 тисяч українських громадян і юридичних осіб. Нажаль, наша країна впевнено займає третє місце, після Росії та Туреччини,  з кількості позовів до Європейського суду.

ПРИЧИНИ ПОПУЛЯРНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ

Загалом, з яких питань звертаються українці до Європейського суду? Переважна кількість  заяв стосуються двох основних  питань: тривале невиконання рішень українських судів та затягування слідства або судового розгляду. В першому випадках йдеться переважно про невиплату заборгованої заробітної плати в бюджетних установах, а також інших гарантованих законом соціальних виплат. Що стосується затягування судового розгляду, то це наслідки застарілих хвороб, на які страждала національна судова система України. Частково вони почали вирішуватися: 7 червня 2010 року прийнято важливий  Закон «Про судоустрій і статус суддів». Серйозною новелою  Закону, який став першим кроком судової реформи,  є спрощення системи судів, що істотно знизить  бюрократичну тяганину при розгляді справ. Але для повноцінної реалізації судової реформи, якісної зміни принципів та умов функціонування судової влади в Україні слід виконати ще багато завдань: реформувати та гармонізувати процесуальне законодавство, окремі закони, які так чи інакше стосуються функціонування судів, внести відповідні зміни до Конституції України, ухвалити повний набір оновлених і взаємоузгоджених процесуальних кодексів. До парламенту України необхідно подати пакет законопроектів про реформування кримінального судочинства і правову допомогу, а саме: нову редакцію Кримінально-процесуального кодексу України, який наразі вже готується; нову редакцію Закону України “Про прокуратуру”; Закон України “Про систему органів досудового слідства”; нову редакцію Закону України “Про адвокатуру”; Закон України “Про безоплатну правову допомогу”. Як бачимо – роботи ще дуже багато. Але я б хотіла підкреслити, для того, щоб досягти  успіху у реформування судової влади, прийдеться посягнути на «недоторкані постулати», які довго нав’язувалися тими, хто стояв за суддівською корупцією та бюрократією. Зламати ці «постулати» - значить створити якісно нову систему судочинства європейського зразку.

ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ – «АХІЛЛЕСОВА П’ЯТА» УКРАЇНИ

Повертаючись до теми стосунків України та Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що найбільше нарікань європейських експертів викликає ситуація, яка склалася в нашій державі  навколо виконання рішень суду. Станом на 7 червня 2010 року Європейським судом щодо України ухвалено 647 рішень по суті, у 4 з них встановлено відсутність порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у 393 рішеннях було встановлено відсутність ознак одного чи декількох порушень. У 50 справах Європейським судом прийняті  ухвали про затвердження умов дружнього врегулювання.

На забезпечення виконання рішень Європейського суду кожного року в Державному бюджеті України передбачаються загальнодержавні видатки. Більшість коштів з цієї суми сплачується заявникам як справедлива сатисфакція у випадках констатації Європейським судом порушення Україною її зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Так, на виконання рішень Європейського суду у 2010 році з державного бюджету було сплачено 2 545 703,52 грн. Але через велику кількість рішень та недосконалу законодавчу систему виконання  рішень Європейського суду,  багато українських громадян вимушені чекати роками виплат від держави.

ЗАКОНОДАВЧЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ НА ЧАСІ

Чим загрожує для країни невиконання рішень Європейського суду? Зазвичай засоби впливу на державу є лише політичними. Політичні наслідки для держав, в тому числі й виключення з членів Ради Європи, є неприйнятними для європейських країн, а тому рішення, як правило, виконуються вчасно. Україні, яка є державою євроінтеграційної спрямованості, наразі слід докласти максимум зусиль щодо реформування національного законодавства для удосконалення порядку виконання рішень Європейського суду з прав людини. Потребують модернізації положення Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». До речі цей Закон, що був прийнятий ще 23 лютого 2006 року немає аналогів серед держав-учасниць Конвенції, але практика застосування його норм вказала на прогалини, які слід ліквідувати.

Першим кроком для цього має стати прийняття Проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ? 6358 від 29 квітня 2010 року. Слід зазначити, що 20 жовтня 2010 року законопроект пройшов обговорення в Комітеті з питань правосуддя де був схвально сприйнятий.  Як голова Підкомітету з питань захисту прав, свобод, інтересів громадян та систематизації, адаптації законодавства України до міжнародно-правових стандартів у сфері правосуддя і статусу суддів, я була доповідачем по цьому Проекту Закону і на засіданні профільного Комітету і у Парламенті. 2 листопада 2010 року Верховна Рада України прийняла Законопроект за основу в першому читанні. За таке рішення проголосувало 302 народних депутата України.

Отже зазначений проект Закону  здатен усунути неузгодженість чинного законодавства України з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суттєво удосконалить порядок виконання рішень Європейського суду. Він містить важливу новелу щодо запровадження у чинному українському законодавстві так званих «рішень про схвалення умов односторонньої декларації». За практикою цього Суду, держава може звернутись до нього  з односторонньою декларацією з метою врегулювання спору. В такій декларації державою визначаються умови надання заявнику відшкодування, зокрема, у справах, які стосуються певної системної проблеми в державі, яка є причиною великої кількості порушень положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих Європейським судом. Якщо Європейський суд схвалює умови, запропоновані державою, він ухвалює рішення, яким  завершує розгляд справи. Станом на 8 червня 2010 року Міністерством юстиції надіслано до Європейського Суду з прав людини матеріали щодо схвалення умов односторонньої декларації за 159 індивідуальними заявами.

Наприклад, Російською Федерацією практика щодо односторонньої декларації була використана з метою виконання рішення Європейського суду за «пілотною» справою «Бурдов проти Росії» (? 2) (Burdov v. Russia (no. 2), ? 33509/04 від 15 січня 2009 року), в якому було визнано, що «тривале невиконання російською владою рішень національних судів становить системну проблему, яка потребує негайного вирішення». Відповідним рішенням Європейський суд схвалив умови односторонніх декларації, поданих урядом Російської Федерації, за 18 заявами (100 заявників).

Також  в вищевказаному законопроекту передбачається збільшення строку вчинення відповідних заходів з виконання рішень Європейського суду (триденний строк змінюється на десятиденний). Адже, на практиці досить складно за три дні підготувати стислий виклад рішення для виконання, адже навіть перекласти його за цей термін буває занадто складно.

Важливо також, що проектом Закону удосконалюється механізм закриття виконавчого провадження за рішеннями Європейського суду. Передбачено, що підставою для такого закриття є не тільки підтвердження списання суми відшкодування, а й підтвердження того, що виконані інші вимоги, визначені у резолютивній частині цього рішення. Закріплюється обов’язок державної виконавчої служби у разі  зарахування на її депозитний рахунок суми відшкодування, що присуджена особі, повідомити про це останню.

Маємо надію, що при нинішній ефективні роботі Верховної Ради України цей проект Закону буде оперативно прийнято в цілому та дозволить суттєво оптимізувати  строки та процедуру виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини. Але проект Закону  – лише перший крок на шляху вирішення Україною проблеми великої кількості судових рішень в Європейському Суді та їх виконання. Першопричиною того, що українці вимушені шукати правосуддя в Європі, є саме існуюча неефективність та бюрократичність  вітчизняної судової системи, яка наразі почала зазнавати суттєвого реформування.  Очевидно, що лише у поєднанні з політичною волею української влади, реформа судової системи принесе позитивні результати. Адже судова практика Європейського суду з прав людини завжди була  найбільш об’єктивним критерієм оцінки правової та судової системи держави. Тому велика кількість рішень Євросуду проти України є надзвичайно важливим сигналом для нашої держави, що на шляху реформування  вітчизняної судової системи не допустимо робити зупинок.

«Форум»