Індивідуальне право відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву суспільства, — ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі  №682/1692/17 дійшов висновку про обґрунтованість обов’язкової вакцинації.

За обставинами справи право малолітнього сина позивача на освіту у дошкільному навчальному закладі з огляду на суспільні інтереси було тимчасового обмежене (до проведення щеплення, покращення епідеміологічної обстановки, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) у зв’язку з тим, що сама позивач, не довіряючи якості вакцини (належним чином не мотивувавши свою недовіру або неможливість застосувати ту вакцину, якій вона довіряє), не дотрималась календаря обов’язкових щеплень і відмовилась від чергового щеплення дитини.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову про зобов’язання не чинити перешкод у здобутті дошкільної освіти.

Переглядаючи справу, Верховний Суд  дійшов висновку, що індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір’ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в дошкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета — загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров’я, що гарантовано ст. 3, 27 та 49 Конституції України.

Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов’язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров’я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграфи 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року, заява №24429/03).

Вимога про обов’язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я, а також здоров’я зацікавлених осіб, на думку суду, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об’єктивні підстави, тобто було виправданим.

Позиція Верховного Суду ґрунтується на наступних нормативних актах:

• профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»);
• прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями (ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»);
• дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячого закладу не дозволяється. У разі, якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням встановлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його;
• особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов’язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а у разі відмови дати таке підтвердження засвідчити це актом у присутності свідків (ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»);
• відповідно до п. 6 примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України №434 від 29 листопада 2002 року, питання відвідування дошкільного навчального закладу дитиною, батьки якоъ відмовилися від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією.