«Військова справа»: Верховний Суд відступив від своїх попередніх висновків

Звертаючись до суду, позивач вважав, що дії Міністерства оборони України є протиправними, та просив зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»  від 20 грудня 1991 року №2011-XII.

Позивач зазначив, що йому встановлено довічно ІІІ групу інвалідності. Причина інвалідності — поранення, контузія, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Таким чином позивач вважав, що з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-2 Закону №2011-XII, у призначенні якої відповідач, з посиланням на п. 11 Порядку №975, протиправно відмовив. У Міноборони мотивували своє рішення тим, що позивач не надав документ, що свідчить про причини та обставини поранення.           

На думку позивача, дії Міністерства оборони України є протиправними, оскільки наданий ним витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, свідчить, що в його діях були відсутні протиправні діяння на момент отримання поранення (контузії), і є належним документом про причини та обставини поранення.  

Міністерство оборони України у  своїх письмових поясненнях просило надати вмотивовану оцінку наступним питанням:

1) на кого покладається обов'язок подати уповноваженому органові документи, необхідні для розгляду питання можливості призначення допомоги, в тому числі документ, що свідчить про причини та обставини поранення?

2) чи передбачено законодавством під час проходження служби позивачем оформлення документа, що свідчить про причини та обставини поранення?

3) чи розрізняє п. 11 Порядку №975 серед переліку документів для розгляду питання можливості призначення допомоги окремо необхідність надання: довідки МСЕК про встановлення інвалідності; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (захворювання); документи, що свідчать про причини та обставини поранення?

Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у правовідносинах з приводу оскаржень рішень Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням відповідної групи інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою документів, що свідчать про причини та обставини поранення, не створює для Міністерства оборони обов’язку щодо їх витребування. Верховний Суд зазначив, що надана  копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії не містить інформації про обставини поранення позивача. Акт судово-медичного дослідження та протокол засідання військово-лікарської комісії не містить відомостей про обставини поранення позивача.

З постановою від 10 квітня 2019 року по справі №822/220/18 можна ознайомитись за посиланням. 

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про те, що ВП ВС визначила юрисдикцію справ щодо оскарження повідомлення про підозру за дорученням генпрокурора.