Рішення КСУ щодо прав НАБУ може викликати хвилю перегляду вже винесених рішень

Як відомо, 5 червня Конституційний Суд України у справі за конституційною скаргою АТ «Запорізький завод феросплавів» визнав неконституційним положення п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону «Про Національне антикорупційне бюро України», таким чином позбавивши НАБУ права подавати позови про недійсність угод. 

За чотири роки суди задовольнили 35 позовів НАБУ й анулювали 97 правочинів.

Сторонами цих правочинів були: ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Котлас», ПАТ «Азот», ПАТ «Черкасиобленерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго», ПАТ «Запорізький завод феросплавів», ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь», ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ПрАТ «ХК «Енергомережа», Акціонерне товариство «Харківобленерго», Комунальне підприємство «Харківводоканал», ТОВ «Трансфербутік», ПАТ «Укрзалізниця», Філія «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця», ТОВ «Вог Аеро Джет» (перейменовано в ТОВ «Воленс Трейд»), ДП «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України», ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал», ДП «Адміністрація морських портів», ТОВ «Техморгідрострой», ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», ТОВ «Дантрейд ЛТД», ТОВ «Торговельний дім-Ресурс».

14 серпня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду підтримав правову позицію НАБУ щодо наявності підстав для визнання недійсними 60 договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, укладених між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Котлас» на загальну суму 2,94 млрд грн.

Рішення КСУ може викликати хвилю перегляду вже винесених  рішень.

Підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (стаття 320 ХПК; стаття 361 КАСУ; стаття 423 ЦПК).

Рішення можуть бути переглянуті на процесуальних підставах, наприклад, якщо позов подала неналежна особа.

Так, у постанові від 10 червня 2019 року Касаційного цивільного суду по справі  №415/942/16-ц зазначено: «Враховуючи, що із вказаним позовом звернулися особи, яким не належить право вимоги, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цих осіб у сфері публічно-правових відносин не порушено».

Святошинський районний суд міста Києва у рішенні від 25 квітня 2019 року зазначив, що, відповідно до положень постанови Пленуму ВС України від 2009-го «Про застосування норм Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ у суді першої інстанції», ЦПК не передбачає можливості заміни неналежного позивача. У зв’язку з цим при пред’явленні позову неналежним позивачем суд не має права повернути йому заяву чи відмовити у відкритті провадження у справі, якщо відсутні підстави, передбачені статтями 121, 122 ЦПК (в редакції чинних до 15.12.2017), а за наслідками розгляду справи відмовляє в задоволенні позову.

Проте в цілому суди не розділяють таку позицію. Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року у справі №815/2965/14 проведено заміну неналежного позивача. Замість ГО «Портофранко» позивачем у справі визнано міськраду, яка у відповідному клопотанні погодилась на вступ у справу.

Під час підготовчого засідання у справі №826/19155/15 Окружним адміністративним судом м. Києва на підставі статті 48 КАСУ замінено неналежного позивача у справі Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС України на Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Відомості про заміну неналежного позивача належним зазначаються у рішеннях касаційних судів та Великої Палати.

Імовірно, що на остаточні рішення щодо позовів НАБУ про визнання недійсними угод рішення КСУ навряд чи істотно вплине, оскільки при перегляді справи за виключними обставинами, НАБУ має право просто заявити клопотання про заміну позивача належним (прокуратурою).

Але з участю прокуратури у справі теж можуть виникнути дискусії. Так, Північний апеляційний господарський суд застосував практику ЄСПЧ і визнав, що участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

Тобто прокурору потрібно буде ще доводити необхідність своєї участі у справі. На таке прямо вказано в ухвалі Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17.

Іншу позицію зайняв той же суд у справі №826/15338/18, зазначивши що підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справі «Korolev v. Russia»), заява №5447/03, пункт 33; рішення у справі «Menchinskaya v. Russia», заява №42454/02, пункт 35).

Таким чином, наразі у законодавстві з цього питання відсутня правова визначеність.

Саме на цій підставі Велика Палата Верховного Суду 11 березня 2019 року прийняла до розгляду справу №587/430/16-ц, яка стосується саме позовів прокуратури в інтересах держави. Але рішення у справі поки що немає в ЄДРСР.

Детальніше про те, які наслідки матиме для інших органів та судових справ рішення КСУ щодо позбавлення НАБУ права подавати позови про визнання угод недійсними читайте за посиланням.