Як суди застосовують закон про очищення влади: приклади липня

Як відомо, новий парламент має розглянути законопроект щодо люстрації. Відповідна ініціатива під назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо очищення влади» була внесена Президентом України Володимиром Зеленським до Верховної Ради минулого скликання (№ 1044-4 від 11.07.2019). Цей законопроект викликав певну дискусію, оскільки коло осіб, які підлягають люстрації, запропонували сильно розширити. Окрім того, слід нагадати, що Конституційний Суд України досі розглядає справу про конституційність Закону України «Про очищення влади».

Втім, поки баталії за можливість уникнути люстрації розгортаються у залах судових засідань. 

У липні 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд  розглянув декілька цікавих справ стосовно люстрації посадових осіб. Прикметним є те, що в одній із справ апеляційний адміністративний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, визнав, що положення Закону «Про очищення влади» не відповідають статті 38 Конституції України.

1. Голова Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2019 року задоволено позов про поновлення на посаді голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Суд першої інстанції зазначив, що у даному конкретному випадку відповідачем не доведено дотримання у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення основоположних принципів очищення влади, визначених Законом, а відтак, враховуючи, крім іншого, те, що займана позивачем посада не є політичною, не доведено і правомірності застосування до позивача процедур, передбачених цим Законом. Це у свою чергу зумовлює висновок про недоведеність правомірності прийняття оскаржуваного рішення з підстав, у ньому зазначених, що є достатньою і самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Шостий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, у позові відмовив. Підставою скасування рішення стало те, що Закон України «Про очищення влади», який є спеціальним, не передбачає відтермінування звільнення або збереження будь-яких соціальних гарантій, зокрема соціальної відпустки тощо.

2. Заступник начальника Кіровоградської митниці Міндоходів

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.03.2015 № 222-о заступника начальника Кіровоградської митниці Міндоходів звільнено з посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», пункт 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю.

Вважаючи, що Міністерством юстиції України вчинено протиправні дії щодо внесення відомостей стосовно позивача до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Люстрований заступник начальника Кіровоградської митниці Міндоходів вимагав:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо внесення до Єдиного державного реєстру осіб, стосовно яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей про нього;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про нього.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо начальницького складу саме центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує митну політику. Жодні приписи щодо територіальних органів вказана норма не містить.

Законодавчі приписи є нечіткими та неузгодженими у застосуванні, оскільки допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб`єктів правовідносин та множинне розуміння їх прав і обов`язків, що є порушенням принципу правової визначеності.

Посада позивача законодавцем однозначно не була віднесена до категорії посад, до яких можуть бути застосовані заборони, передбачені Законом України «Про очищення влади».

Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

3. Начальник Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України

Державний радник юстиції 3 класу Денисюк О. Д. звільнений з посади начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України наказом від 23 жовтня 2014 року № 2491-ц.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, у якому просив:

 - скасувати вищезазначений наказ;

- поновити його на посаді;

- виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати ГПУ проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд дійшов висновку, що передбачена нормами Закону України «Про очищення влади» відповідальність поширюється на правовідносини, які мали місце до набрання цим Законом чинності, що не узгоджується зі ст. 58 Конституції України (мається на увазі зворотна дія), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а також те, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Переглядаючи справу, апеляційна інстанція дійшла висновку: є підстави вважати, що приписами Закону «Про очищення влади» створюються передумови для порушення рівності можливостей реалізації права доступу до державної служби, служби в органах місцевого самоврядування та в управлінні державними справами, яку має забезпечити держава відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України, адже в його положеннях простежується дискримінаційний підхід щодо підстав та порядку звільнення керівника, заступника керівника структурного підрозділу органу державної влади, місцевого самоврядування чи іншого державного органу тільки з тієї підстави, що він обіймає відповідну керівну посаду в самостійному структурному підрозділі протягом не менше визначеного Законом України «Про очищення влади» строку.

Шостий апеляційний адміністративний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, визнав, що положення Закону України «Про очищення влади» не відповідають статті 38 Конституції України.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що заборона перебування на посадах керівників самостійних структурних підрозділів та, як наслідок, звільнення з цих посад розглядається як установлення презумпції колективної вини, а не презумпції невинуватості, визначеної як один із принципів очищення влади (ч. 2 ст. 1 Закону «Про очищення влади»), що вказує на ігнорування принципу індивідуального підходу при притягненні особи до юридичної відповідальності, та порушує ч.2 ст.61 Конституції України.

Саме тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року було залишено без змін.

4. Директор Державного Бюро розслідувань

Найбільш гучний випадок за останній час був пов’язаний із намаганням люструвати директора Державного бюро розслідувань. Проте така ініціатива виходила не від органів державної влади, а від приватної особи. До речі, сам директор ДБР Роман Труба у справі виступав лише як третя особа.

Приводом для позову стало нібито переслідування активістів Майдану, а саме — участь майбутнього директора ДБР у судовому засіданні Пустомитівського районного суду Львівської області, що присвячувалося обранню запобіжного заходу особі, яка організувала блокування транспортних комунікацій на відрізку дороги Київ — Чоп шляхом влаштування перешкод, які виразились у постійному реверсному пересуванні невстановленої групи людей у кількості приблизно 50 осіб по проїзній частині дороги від одного боку до іншого.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності ГПУ, яка полягає:

- у непроведенні належним чином перевірки щодо поширення частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади», а також у не зверненні до Міністерства юстиції України щодо внесення Романа Труби до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»;

- про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України, що полягає у невиконанні вимоги частини першої статті 5 Закону України «Про очищення влади», а саме — не забезпеченні перевірки осіб, що підлягають люстрації, зокрема директора ДБР, та не включенні його до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Окружний адміністративний суд м. Києва 8 листопада 2018 року позов задовольнив частково, а саме:

• визнав протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у непроведенні належним чином перевірки щодо поширення частини 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» на Романа Трубу;
• а також у незверненні до Міністерства юстиції України щодо включення Романа Труби до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

На рішення суду були подані апеляційні скарги обома сторонами. У підсумку, апеляційний суд частково задовольнив лише апеляцію Романа Труби.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов наступних висновків:

• у даному спорі не встановлено порушеного права, свободи чи інтересу позивача;
• відомості щодо люстрації до Міністерства юстиції України не надходили, тому у Міністерства не виникало обов`язку по їх внесенню до Реєстру;
• Роман Труба, перебуваючи на посаді прокурора Пустомилівського району Львівської області, не здійснював процесуального керівництва, не вносив подання, погодження, не підтримував клопотання про застосування запобіжного заходу, не підтримував державного обвинувачення в суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, а також не здійснював заходів, спрямованих на кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, до яких застосовано повну амністію відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в`язнів» від 27.02.2014 року № 792-УІІ.

Нагадаємо, що раніше ми також розповідали, що НАБУ не наділено правом вимагати скасування рішень ВРП.