Об’єднання позовних вимог у виборчих спорах: висновок ВП ВС

11:43, 19 августа 2019
ВС наголосив, що роз’єднання позовних вимог можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз’єднав позовні вимоги.
Об’єднання позовних вимог у виборчих спорах: висновок ВП ВС

Обставини справи 9901/430/19

8 серпня 2019 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла заява, в якій позивачі просили:

- визнати дії ЦВК при організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року такими, що не відповідають принципу верховенства права, та такими, що не забезпечили громадянам України, у тому числі позивачам, умов для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при здійсненні ними своїх виборчих прав на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;

- визнати таким, що не відповідає вимогам Конституції України, та скасувати протокол про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за результатами проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року від 3 серпня 2019 року.

Рішення КАС ВС

КАС ВС повернув позовну заяву позивачам на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд дійшов висновку, що позовна заява подана без урахування правил об`єднання позовних вимог; враховуючи обґрунтування позовної заяви, підстави для роз`єднання позовних вимог на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі з урахуванням вимог частини шостої статті 172 КАС відсутні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу КАС ВС скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважають, що судове рішення порушує їх конституційні права на доступ до правосуддя, передбачені частиною третьою статті 8 Конституції України, та є таким, що не відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, встановленим статтею 2 КАС.

Висновок ВП ВС

Верховний Суд зазначає, що до його виключної підсудності як суду першої інстанції належить позовна вимога лише в частині, що стосується скасування протоколу про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі.

Позовні вимоги стосовно інших дій ЦВК при організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції КАС не віднесено.

Разом з тим статтею 273 КАС встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, у тому числі скорочені строки подання позовних заяв; позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п`ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності (частина шоста статті 273 КАС).

За частиною шостою статті 172 КАС суд вправі за клопотанням учасника або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.

ВП ВС вважає, що згідно з принципом правової визначеності позивачі мають знати наслідки об`єднання ними позовних вимог, які не можуть розглядатися КАС ВС, та передбачати наслідки дій з об`єднання в одному позові вимог, для яких у такому поєднанні вказаний суд не є судом, встановленим законом. Отже, метою обмеження права позивачів КАС ВС було забезпечення дотримання ними вимог процесуального закону щодо розгляду справи належним судом задля ефективного виконання завдання адміністративного судочинства, визначеного у КАС.

Внаслідок власних помилок і допущених порушень норм процесуального права об`єднанням в одному позові вимог, які у такому поєднанні непідсудні КАС ВС, жодне розумне очікування на розгляд такого позову не могло виникнути у позивачів.

ВП ВС також звертає увагу на те, що у справі, яка розглядається, позивачі мотивують вимоги необхідністю захисту не їхніх прав чи інтересів, а суспільного інтересу щодо встановлення справедливих результатів виборів, тоді як завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів конкретних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а не прав усього народу.

Враховуючи вказане, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що право позивачів на звернення до суду із заявленими вимогами не було поставлене під загрозу ухвалою КАС ВС. З огляду на передбачуваність для позивачів наслідків їхніх помилкових дій з об`єднання в одній позовній заяві вимог, для розгляду яких КАС ВС не є судом, встановленим законом, суть права позивачів на звернення до суду не була нівельована поверненням їм позовної заяви, а дії КАС ВС є пропорційними відповідній меті та не є свавільними.

КАС ВС в оскаржуваній ухвалі, хоч і без належного мотивування, дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, оскільки застосування ч. 6 ст. 172 КАС було в ситуації позивачів неможливим через непідсудність однієї з позовних вимог КАС ВС.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувану ухвалу слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, а в іншій частині ухвалу КАС ВС залишити без змін.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» вже писала про висновок КГС ВС щодо печатки як засобу ідентифікації особи у здійсненні правовідносин.

Також ми розглядали постанову ККС ВС щодо закону про амністію і права потерпілого на оскарження рішення суду.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Віталій Безгін про те, як «Слуга народу» збирається реформувати державну службу
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Светлана Хома
    Светлана Хома
    судья Хозяйственного суда Тернопольской области
  • Ирина Венедиктова
    Ирина Венедиктова
    председатель Комитета Верховной Рады Украины