Відновлення правосуддя на окупованих територіях: що планує зробити держава

Україна розробляє концепцію реінтеграції тимчасово окупованих територій.

7 серпня Указом Президента була створена комісія з питань правової реформи, і одна з її робочих груп займається саме підготовкою концепції реінтеграції тимчасово окупованих територій. В основі такої концепції лежить зокрема стратегія перехідного правосуддя.

У жовтні цього року була створена Тимчасова спеціальна комісія з питань формування і реалізації державної політики щодо відновлення територіальної цілісності та забезпечення суверенітету України.

Голова Верховної Ради Дмитро Разумков розраховує, що парламент, Офіс Президента та суспільство до 20 грудня підготують новий законопроект про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей.

Крім того, влада натякає, що законопроект про особливий статус Донбасу буде розроблятися після зустрічі в нормандському форматі.

Зрозуміло, що така реінтеграція повинна передбачати зокрема і відновлення правосуддя на вищезазначених територіях.

Яким чином планується здійснювати правосуддя перехідного періоду в умовах збройного конфлікту, розбирався sud.ua.

Перехідне правосуддя (правосуддя перехідного періоду) — концепція (політико-правова), що застосовується по всьому світу для виходу зі збройного конфлікту, подолання його наслідків, досягнення миру, гарантування неповторення конфлікту, розслідування найтяжчих злочинів, вчинених під час збройного конфлікту, і гарантування захисту прав людини. Концепція перехідного правосуддя залучається заради переходу від збройного конфлікту, окупації до стану миру і стабільності, відновлення системи правосуддя та системи урядування.

На сьогодні у світі загальновизнано, що концепція перехідного правосуддя має чотири елементи:

• заходи із відшкодування шкоди жертвам збройного конфлікту;
• притягнення осіб, винних у вчиненні тяжких злочинів, до відповідальності;
• реалізація права знати правду про перебіг подій конфлікту;
• інституційні реформи як гарантія неповторення збройного конфлікту.

Кінцевою метою застосування перехідного правосуддя є відновлення доступу до правосуддя, мінімізація безкарності, гарантії неповторення конфлікту, пошук шляхів соціальної єдності та примирення.

Зрозуміло, що дуже важко це зробити в умовах, коли в країні не вистачає слідчих, не вистачає суддів, цивільні та кримінальні провадження тягнуться роками; коли не створено нормальну юридичну процедуру і суди вимушені підміняти законодавця, що є ненормальною практикою.

Експерти звертають увагу, що для того, щоб перехідне правосуддя запрацювало ефективно, необхідно зробити наступне:

• розробити механізми залучення іноземних суддів,
• запровадити гібридні судові механізми;
• вдосконалити судову статистику з метою виокремлення кримінальних проваджень щодо діянь, скоєних в умовах збройного конфлікту;
• розробити та впровадити дієві програми захисту свідків злочину;
• впровадити ефективні механізми розшуку осіб, зниклих безвісті внаслідок збройного конфлікту;
• забезпечити посилені заходи фізичної безпеки фахівців, які працюють із жертвами збройного конфлікту (це, зокрема, юристи, адвокати, правозахисники);
• створити єдину базу фактів, свідчень і доказів для обґрунтування позиції України в міжнародних судових органах на підставі зібраних у ході розслідування матеріалів;
• створити ефективний механізм відновлення втрачених кримінальних, судових і виконавчих проваджень, матеріали яких залишилися на тимчасово окупованих територіях, а також механізм вирішення справ у разі неможливості їх відновлення;
• розробити механізми амністії для певних категорій комбатантів та доступу всіх учасників конфлікту до справедливого судочинства.

Крім того, повинна бути сформульована правова позиція держави у цивільних, кримінальних, адміністративних провадженнях, які проводилися органами окупаційної влади під час окупації і на момент повного відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованих територіях.

З відновленням конституційного ладу України на тимчасово окупованих територіях державі доведеться визначитися з повною або частковою верифікацією кримінальних та адміністративних проваджень (як поточних, так і тих, за якими вже були прийняті остаточні рішення окупаційною адміністрацією Російської Федерації), які провадяться на території ОРДЛО та Криму.

Держава має вже сьогодні підготувати величезну кількість суддів, які будуть готові наступного дня після закінчення конфлікту почати працювати для встановлення питання відповідальності.

Наразі зі слідством щодо найтяжчих міжнародних злочинів в Україні існує багато проблем, серед яких:

• велика кількість органів, які здійснюють слідство за фактами вчинення найтяжчих міжнародних злочинів в Україні;
• відсутність ефективної координації між ними;
• несистематичність правової кваліфікації діянь;
• застосування норм Кримінального кодексу Україні, які характерні для мирного часу, до діянь, вчинених в умовах збройного конфлікту;
• відсутність стратегії та тактики розслідувань;
• дублювання роботи різними правоохоронними органами.

Окремою проблемою є відсутність ратифікації Римського статуту. Міжнародний кримінальний суд сьогодні вже має юрисдикцію щодо розгляду подій в Україні, відповідно до поданих декларацій, проте Римський статут Україною досі не ратифікований.

Питання розроблення механізмів перехідного правосуддя обговорювалось у Верховній Раді України експертами, запрошеними до участі у заході під назвою «Запровадження засад перехідного правосуддя як передумови підготовки до постконфліктного періоду, деокупації територій та реінтеграції населення».

Захід організовано Комітетом Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин.

При цьому більша частина запрошених до участі народних депутатів на заході була відсутня. Проте участь у дискусії взяли представники центральних органів виконавчої влади, правозахисних і громадських організацій, міжнародні експерти.

Заступник голови Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин Неллі Яковлєва зазначила, що зараз потрібна потужна інформаційна кампанія, метою якої має стати максимальне врахування міжнародного досвіду для того, щоб ми могли створити українську модель перехідного правосуддя. Це також формування позитивного сприйняття термінів, номінацій, таких як «перехідне правосуддя», «комбатанти», «амністія» тощо, адже таких термінів у нас буде достатньо багато.

«Ми маємо звикати до повсякденного їх використання», — наголосила народний депутат.

Також вона пояснила, що дуже важливою є сама актуалізація дискурсу про перехідне правосуддя:

«Адже ми маємо на законодавчому рівні врегулювати ті явища та поняття, які виникли під час збройного конфлікту, виробити принципи і засади притягнення винних до відповідальності і звільнення від відповідальності осіб, які брали участь у конфлікті, маємо запровадити інститути і комісії правди. Також ми маємо гармонізувати наше національне законодавство з нормами міжнародного гуманітарного права.

Під час цих дискусій ми дійшли певних висновків.

Перший. Є ряд гострих, наболілих проблем, які, втім, не потребують стратегічних політичних рішень. Зокрема, можна віднести усунення необґрунтованих перешкод у свободі пересування громадян через контрольні пункти в’їзду-виїзду. Власне, для цього достатньо виділення фінансових ресурсів для забезпечення нормальної інфраструктури — це санітарно-гігієнічні зони, медичні пункти і укриття від непогоди. Також достатньо гострим питанням є відкриття додаткових КПВВ у Луганській області.

Другою проблемою є забезпечення гідних умов життя людей поруч із лінією розмежування. Для цього необхідні безперебійне забезпечення продуктами харчування, відновлення комунальної інфраструктури, доступ до медичної допомоги й освіти, налагодження системи виплати пенсій та державних допомог людям. Власне, своєчасна реалізація цих завдань потребує комплексного моніторингу роботи КПВВ та умов життя людей у сірій зоні.

Третя проблема — це вирішення пріоритетних проблем внутрішньо переміщених осіб. Зокрема, реалізація майнових прав на тимчасово окупованих територіях, відновлення виборчого права внутрішньо переміщених осіб, відсутність якого є прямою дискримінацією, врегулювання питання користування землею, яка знаходиться у зоні Операції об’єднаних сил.

Однією з проблем у цьому секторі є встановлення справедливості щодо жертв конфлікту. Тут все просто: злочинці мають бути покарані, жертви збройної агресії повинні отримати репатріації відповідно до стандартів міжнародного гуманітарного права.

Також ми маємо подбати про відновлення історичної правди і гарантії неповторення конфлікту. Держава має створити умови інформування громадян про витоки і передумови збройної агресії, а також про перебіг подій під час конфлікту. Всі реформи державного сектора, сектора безпеки, судової системи і законодавства повинні враховувати передумови, що призвели до збройної агресії, та встановлювати запобіжники для недопущення таких подій у майбутньому».

Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим Дар'я Свиридова зазначила, що питання відповідальності й ефективності розслідування злочинів, вчинених під час збройного конфлікту, питання невідворотності покарання за злочини, вчинені всіма сторонами цього конфлікту, — це, безумовно, питання, яке вже найближчим часом буде підніматися у парламенті.

«Важливим для народних депутатів має бути саме питання воєнних злочинів, злочинів проти людяності, найтяжчих злочинів, вчинених під час збройного конфлікту. Сьогодні це наріжний камінь, навколо якого як точаться дискусії у суспільстві на підконтрольній території України, так і, безумовно, на владу України звернуті погляди населення на окупованій території, яке очікує зрозумілих відповідей на те, хто і яку відповідальність буде нести за будь-які форми співпраці з окупаційною владою. Але яке б рішення про види політичної і правової відповідальності за такі форми співпраці не було ухвалено в майбутньому парламентом, ми маємо розуміти, що винні у вчиненні воєнних злочинів, найтяжчих злочинів у рамках збройного конфлікту мають бути притягнені до відповідальності, і такі злочини мають ефективно розслідуватися сьогодні Україною», — підкреслила Д. Свиридова.

Д. Свиридова звернула увагу на два важливих питання — відповідальності за злочини, вчинені в рамках збройного конфлікту, та необхідності ратифікації Римського статуту й імплементації до національного законодавства норм міжнародного гуманітарного права.

«Так званий законопроект про воєнних злочинців уже був у парламенті, і він потребує спільної роботи органів державної влади і правозахисних організацій. Але ми маємо всі чітко усвідомлювати, що ми маємо імплементувати норми міжнародного гуманітарного права у власне кримінальне законодавство, і відповідальність за розслідування цих злочинів у 90% випадків буде лягати саме на плечі державної влади України», — зазначила вона.

Раніше ми розповідали про погляди Папи Римського на глобальні тенденції та основну мету кримінального права.