Законність укладення договору міни земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: КЦС ВС

17:30, 17 февраля 2020
Процедура міни земельних ділянок є законним правом сторін — власників земельних ділянок та на підставі їх вільного волевиявлення може бути використане ними за їх взаємною згодою.
Законність укладення договору  міни земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: КЦС ВС

Прокурор у справі 227/1505/18 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати договір міни земельної ділянки недійсним.

Прокурор вказує, що договір міни укладено з порушенням п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки обмінюваними можуть бути тільки земельні ділянки за схемою «пай на пай», та лише у випадку передбаченому ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Таким чином, за умовами оскаржуваного договору міни власники земельних ділянок передали у власність один одному належні їм земельні ділянки, які не є земельними частками (паєм) та складовими єдиного масиву. Оскільки спірний договір міни земельних ділянок укладено у період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток, що суперечать вимогам п. 15 Перехідних положень ЗК України, тому він не відповідає вимогам закону, не має юридичної сили і повинен бути визнаний недійсним.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки зібраним доказам,  не звернули уваги на те, що договір міни є удаваним. Крім того, посилання судів на положення статті 715716 ЦК України є неприйнятними, оскілки ці норми не допускають  законодавчої можливості обміну саме земельних ділянок. Оскільки сторони уклали фактично договір купівлі-продажу земельної ділянки, а підпункт «б» пункту 15 перехідних положень ЗК України  встановлено пряму заборону на купівлю-продаж земельних ділянок отже спірним договором цю норму Закону порушено.

Посилаючись на положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вказує, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, а набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення у спосіб, що суперечить закону, порушує порядок  обігу майнових прав та інтересів держави у цій сфері.  Вказує, що суб`єкт владних повноважень у сфері земельних відносин  - Головне управління Держеокадастру у Донецькій області. Однак діючим законодавством не передбачено повноважень щодо звернення до суду даного органу з позовом  про визнання недійсним правочину, тому за приписами частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави набуває статусу позивача.

Правова позиція Верховного Суду

Встановлена п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції, чинній до 01 січня 2019 року, передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону, а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай).

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він отримує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (ч.ч. 1-3 ст. 715 ЦК України).

У разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (ча. 1 ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»), ( далі - Закон України № 899-IV).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (абз. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України № 899-IV).

Ч. 1 ст. 14 Закону України № 899-IV визначає один з випадків можливого обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не регулює обмін земельними частками (паями), права на які підтверджені сертифікатом, і розподіленими та визначеними у натурі земельними ділянками, які ще не зареєстровані за власниками земельних часток (паїв).

Ст. 14 Закону України № 899-IV не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у ч. 1 цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у пп. «б» п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2019 року, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбаченого в абз. 11 ч. 1 ст. 5 Закону № 899-IV повноваження оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (з 01 січня 2019 року - до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку), не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

У своєму рішенні від 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsitsyura v. Ukraine), що набуло статусу остаточного 22 серпня 2018 року, зазначив, що законодавча заборона відчуження земельних ділянок становить втручання у мирне володіння майном заявників (§ 104). Заборона відчуження та її продовження мали підґрунтя у національному законодавстві, яке ніколи не визнавалось неконституційним (§ 105). Органи влади України послідовно протягом майже двох десятиліть визначали своєю метою кінцеве запровадження належним чином врегульованого ринку землі, розглядаючи заборону відчуження як проміжний етап на шляху до досягнення цієї мети. Сам характер заборони відчуження, проголошена ціль її запровадження та продовження полягали по суті у наданні часу для розгляду можливих альтернатив абсолютній забороні продажу (§ 129).

Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 149), вважаючи, що це є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, завдану заявникам (§ 156).

Рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви № 846/16 і № 1075/16) не може трактуватися як спеціальний дозвіл на вільний обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення безвідносно до приписів нормативних актів України.

Такий висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (касаційне провадження № 14-66цс19), у якому відступлено від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-172цс14, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-5цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16.

Велика Палата Верховного Суду 15 травня 2019 року прийняла постанову в справі № 227/1506/18-ц ( провадження № 14-66цс19) у якій зазначила, що пп. «б» п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України гарантує можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Ч. 1 ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» не обмежує випадки, за яких може бути проведений такий обмін, а визначає одну із можливостей обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також, зазначено те, що у відповідності до ч. 3 ст. 715 ЦК України передбачається можливість встановлення у договорі міни доплати.

Предметом обміну були сформовані  земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та які зареєстровані, а тому на спірні правовідносини не поширюються положення Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», дія якого поширюється на обмін розподілених між власниками, визначених у натурі земельних ділянок, але які ще незареєстровані відповідно до закону за власниками, тобто таких, які не можуть виступати об`єктом цивільних прав. Отже, правовідносини, які виникли внаслідок укладення договору міни, не суперечать пп. «б» п. 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, та відповідають положенням ст.ст. 203, 715, 716 ЦК України.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала, чи впливає поділ земельної ділянки на можливість захисту прав.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Суди і коронавірус: як суди можуть працювати в умовах карантину
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Владимир Бугиль
    Владимир Бугиль
    судья Шевченковского районного суда Киева
  • Андрей Горяйнов
    Андрей Горяйнов
    председатель Шестого апелляционного административного суда
  • Татьяна Шилова
    Татьяна Шилова
    член Высшей квалификационной комиссии судей Украины в 2015-2019 гг.
  • Галина Разюк
    Галина Разюк
    заместитель председателя Юго-западного апелляционного хозяйственного суда