Чи може накладатися арешт на рахунки для виплати зарплати: роз’яснення Верховного Суду

Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов’язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками зі спеціальним режимом, на які виконавчою службою, відповідно до вимог законодавства, арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. На цьому акцентував увагу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу № 340/1018/19.

Так, Головне управління Пенсійного фонду України звернулося до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби, в якому просив:

• визнати протиправними дії головного державного виконавця;
• скасувати постанову про арешт коштів боржника.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що через зазначений рахунок здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів позивача. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що кошти Головного управління ПФУ на зазначеному рахунку підпадають під категорію захищених коштів, на які, згідно з частиною 2 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі — Закон № 1404-VIII) заборонено накладати арешт.

Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги були задоволені, постановою ж апеляційного адміністративного суду це рішення змінено в його мотивувальній частині, а в іншій частині рішення залишено без змін.

Верховний Суд нагадав, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

КАС ВС зазначив, що приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його  сім’ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого між іншим стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статтях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статті 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону 1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19. Підстав для відступу від такої позиції під час розгляду даної справи Верховний Суд не вбачає.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що платника податків зобов’язані попередити про перевірку до її початку.

Крім того, ми розповідали, чи мають право органи місцевого самоврядування оскаржити рішення, дію або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.