Підвідомчість земельних спорів та спорів щодо нерухомого майна змінять: законопроект

Група народних депутатів-членів Комітету ВР з питань правової політики 31 березня зареєстрували у Верховній Раді законопроект «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо підвідомчості спорів, що виникають у сфері земельних відносин та спорів щодо нерухомого майна».

Тексту на сайті поки немає, але «Судово-юридичній газеті» стали відомі подробиці даного законопроекту.

 Навіщо потрібні зміни

 Мотиви внесення даного проекту пов’язані, зокрема, з вирішенням проблеми із збільшенням кількості судових спорів у сфері земельних відносин в зв’язку із відкриттям ринку землі (прийняттям закону, яким запроваджується ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення).

Окрім того, питання підвідомчості спорів, що виникають у сфері земельних відносин, довгий час немає однозначного вирішення в зв’язку з відсутністю чіткого законодавчого закріплення даної категорії спорів за певною юрисдикцією, а тому касаційним судом у різні проміжки часу по різному трактувались та трактуються положення законодавства щодо підвідомчості земельного спору певній юрисдикції.

Зокрема, йдеться про постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17 травня 2011 року; пленуму ВССУ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»; пленуму ВАСУ від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

На думку авторів, різні позиції свідчать, що у судів немає єдності щодо розмежування цивільної, господарської й адміністративної юрисдикції стосовно підсудності земельних спорів.

Як наслідок, особі доводиться роками очікувати судового захисту прав у сфері земельних правовідносин, оскільки судове рішення у справі, яка юрисдикційно непідсудна суду, підлягає безумовному скасуванню, так як має місце порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа розглянута судом, не встановленим законом), незалежно від правильності вирішення спору судом.

Крім того, законопроект врегульовує і інші питання підвідомчості спорів господарському суду, зокрема, у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно крім: а) спорів щодо нерухомого майна житлового фонду, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; б) спорів, щодо нерухомого майна, які  виникли з сімейних та спадкових правовідносин; в) спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Слід відмітити, що раніше у своєму блозі для «Судово-юридичної газети» член Комісії з питань правової реформи при Президенті України, суддя Господарського суду міста Києва Роман Бойко пояснював, чому справи у спорах, що виникають у сфері земельних відносин, слід віднести до юрисдикції господарських судів незалежно від складу сторін земельного спору,

Отже, наразі пропозиції судової гілки влади почули в парламенті.

 Які зміни вносяться до ГПК?

 Пропонується внести наступні зміни до Господарського процесуального кодексу України:

 Стаття 20. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів

1. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

…

6) справи у спорах щодо:

6.1. права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім:

а) спорів щодо нерухомого майна житлового фонду, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

б) спорів, щодо нерухомого майна, які  виникли з сімейних та спадкових правовідносин;

в) спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

6.2. майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці;

6.3. справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на рухоме майно, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

…

18) справи у спорах, що виникають у сфері земельних відносин (в тому числі спорів щодо прав на земельну ділянку з суб’єктом владних повноважень), крім:

а) спорів щодо земельних ділянок для ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

б) спорів щодо земельних ділянок, які  виникли з сімейних та спадкових правовідносин;

в) спорів щодо вилучення земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень законопроекту, після набрання чинності цим Законом заяви і скарги у справах, передбачених пунктом шостим, вісімнадцятим частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, по яких не порушено (не відкрито) провадження, розглядаються господарським судом у порядку, встановленому ГПК, а по яких порушено (відкрито) провадження - продовжують розглядатись тим же судом в порядку судочинства за правилами якого було порушено (відкрито) провадження  у справі.

Судові рішення у справах, передбачених вище пунктом 2 Прикінцевих положень, які ухвалені судами до набрання чинності цим Законом, можуть бути оскаржені до апеляційного господарського суду за місцезнаходженням суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення, в порядку, встановленому ГПК, і в строки, визначені процесуальним законом, за правилами якого була розглянута справа чи постановлено рішення суду першої інстанції.

Неоскаржені судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили в порядку і у строки, встановлені процесуальним законом, за правилами якого була розглянута справа чи постановлено рішення суду.

Після набрання чинності цим Законом касаційні скарги на судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень, підлягають розгляду за правилами ГПК.

До касаційних скарг, поданих до набрання чинності цим Законом застосовуються вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, що діяли до набрання чинності цим Законом. Касаційне провадження (підстави, питання відкриття, закриття, відмови у відкритті) по касаційним скаргам, поданим до набрання чинності цим Законом здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Касаційні скарги (а у випадку відкриття касаційного провадження - касаційні скарги з матеріалами справи) на судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, що подані до набрання чинності цим Законом, підлягають передачі Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду для розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом. У випадку помилкової передачі справи така справа підлягає поверненню до відповідного касаційного суду. 

Апеляційні скарги (а у випадку відкриття апеляційного провадження - апеляційні скарги з матеріалами справи) на судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень, що подані до набрання чинності цим Законом, підлягають передачі протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом апеляційному господарському суду, повноваження якого поширюються на місцезнаходження апеляційного суду, компетентного для розгляду апеляційної скарги за правилами, які діяли до набрання  чинності цим Законом.

Позовні заяви у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, що подані до набрання чинності цим Законом, та провадження за якими не відкрито, підлягають передачі протягом п'яти днів з дня набрання чинності цим Законом до місцевого господарського суду, визначеного ст.ст. 27-30 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку помилкової передачі справи (скарги, заяви), у випадках, передбачених пунктами  7, 8, 9 Прикінцевих положень цього Закону, така справа (скарга, заява) підлягає поверненню до суду, який її відправив для продовження розгляду. Ухвали про передачі справи, ухвалені у випадках, передбачених пунктами 7, 8, 9, 10 Прикінцевих положень цього Закону, оскарженню не підлягають. Справи (скарги, заяви) після їх повернення у випадку, передбаченому пунктом 10 Прикінцевих положень цього Закону повторній передачі не підлягають.

Справи у спорах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, провадження по яким відкрито до набрання чинності цим Законом, не підлягають передачі до відповідних місцевих господарських судів.

Вирішення процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, розглядаються судами, що ухвалювали відповідні судові рішення, за правилами того процесуального законодавства, на підставі якого ухвалювалося судове рішення.

 Наслідки

 Реалізація проекту Закону, на думку авторів, матиме такі позитивні наслідки:

- надасть можливість оперативно вирішувати спори у сфері земельних відносин;

- забезпечить конституційне право громадян України на доступ до правосуддя, складовою якого є право на розгляд спору судом, встановленим законом протягом розумного строку;

- буде нівельовано порушення принципу правової певності у сфері розмежування повноважень судів різних юрисдикцій щодо розгляду земельних спорів;

- сформується стала судова практика з розгляду спорів у сфері земельних правовідносин;

- покращиться інвестиційний клімат у сфері аграрного сектора;

- зменшиться навантаження на адміністративні та цивільні суди.

 Отже, цим законопроектом пропонується віднести справи у спорах, що виникають у сфері земельних відносин, до юрисдикції господарських судів в незалежності від складу сторін спору.

Доцільність віднесення земельних спорів до компетенції господарських судів обумовлена тим, що спори, пов`язані із земельними відносинами, в яких хоча б однією зі сторін є приватні особи, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, в абсолютній більшості є приватноправовими.

Приватноправові спори розглядаються цивільними та господарськими судами.

Натомість, місцеві загальні суди перевантажені справами, а відтак віднесення до їх юрисдикції земельних спорів та зазначених в законопроектів спорів щодо нерухомого майна є недоцільним та не відповідатиме меті даного законопроекту – оперативне вирішення спорів, що виникають у відповідних сферах правовідносин.

Також, як зазначають автори, загальновідомою є обставина, що господарські суди найшвидше з поміж інших юрисдикцій розглядають справи та показники завантаженості господарських судів дозволяють передати їм на розгляд дані категорії спорів.

При цьому, найшвидші з поміж інших юрисдикцій темпи провадження демонструють як місцеві господарські суди, так і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, в якого найменше «залишків» нерозглянутих касаційних справ з поміж інших касаційних судів.

Крім того, віднесення розгляду земельних спорів до компетенції господарських судів, на думку ініціаторів, надасть можливість зменшити навантаження на адміністративні та цивільні суди, які на даний час не в змозі впоратись із наявним у них навантаженням, що має наслідком порушення розумних строків розгляду справ, а відтак і права на суд, гарантованого кожному Конституцією України та Конвенцією. Віднесення окремих категорій спорів щодо нерухомого майна до юрисдикції господарських судів додатково зменшить навантаження на цивільні суди (суди загальної юрисдикції).

Крім того, подібне урегулювання підвідомчості спорів вже мало місце у законодавчій діяльності – Законом України №483-V від 15.12.2006 було передано корпоративні спори та спори з питань приватизації до компетенції господарської юрисдикції в незалежності від складу учасників процесу.

Таким чином, з метою розвантаження загальних та адміністративних судів, а також приведенням у відповідність законодавства із судовою практикою його застосування, враховуючи правові позиції Верховного Суду щодо підвідомчості земельних спорів, вбачається за необхідне чітке законодавче визначення підсудності спорів, які виникають у сфері земельних відносин, шляхом їх віднесення до юрисдикції господарських судів.

 При цьому, на думку авторів, внесення відповідних змін узгоджується із положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 1 частини першої статті 19 якого передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так само внесення запропонованих змін узгоджується із положеннями Цивільного процесуального кодексу, відповідно до частини 1 статті 19 якого суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, встановлення юрисдикції господарських судів щодо земельних спорів не потребуватиме внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України чи змін до Цивільного процесуального кодексу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.