ВС: сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб’єкта владних повноважень

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги спрямовані на фактичне визнання його протиправним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 420/647/19.

Обставини справи

Громадянин України звернувся до суду з позовом до Інспектора відділу поліції Суворовського району міста Одеси Головного управління Національної поліції України в Одеській області, в якому просив визнати дії суб`єкта владних повноважень неправомірними та скасувати протокол, складений інспектором роти батальйону.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду, відмовлено у відкритті провадження у справі.

При прийнятті рішення суди виходили з того, що позовні вимоги, заявлені позивачем, не підлягають в порядку адміністративного судочинства, оскільки сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб’єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до суду.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зауважили, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі – наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов’язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому обов’язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

ВС наголосив, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги спрямовані на фактичне визнання його протиправним не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому обов’язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи наведене, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що рапорт поліцейського не може слугувати доказом винуватості водія у вчиненні адмінправопорушення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.