Коли використання газового балончика при заволодінні чужим майном створює склад розбійного нападу: позиція ВС

Використання газового балончика при заволодінні чужим майном створює склад розбійного нападу не в будь-якому випадку, а лише тоді, коли таке застосування газової речовини або погроза її застосування під час вчинення злочину було чи могло бути небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.  

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у справі № 686/10404/17.

Обставини справи

Зазначимо, що справа неодноразово розглядалась судами. За результатом судового розгляду Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області перекваліфікував дії особи з ч. 1 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК і вироком від 22 квітня 2019 року засудив останнього за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» особу звільнено від відбування призначеного покарання.

Згідно з цим вироком особу визнано винуватим у тому, що він за встановлених судом першої інстанції обставин, перебуваючи в під’їзді будинку, застосувавши насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, а саме розпиливши в обличчя особі_2 сльозогінний газ  із невстановленого газового балона, тим самим дезорієнтувавши жінку, вирвав з її рук сумку з майном потерпілої, заподіявши тим самим потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2307, 37 грн.

Хмельницький апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.

Висновок Верховного Суду

З матеріалів кримінального провадження видно, що на обґрунтування своєї позиції щодо безпідставної перекваліфікації дій засудженого з  ч. 1 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК, прокурор посилався на роз’яснення, які містяться у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», та вказував на те, що місцевим судом не було враховано, зокрема того, що сльозогінний газ було застосовано особою_1 на близькій відстані від обличчя потерпілої, у зв’язку з чим остання могла отримати тілесні ушкодження (втратити зір).

Верховний Суд з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин вважає такі доводи прокурора необґрунтованими з огляду на таке.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 187 КК, є заподіяння особі, яка зазнала нападу, насильства, небезпечного для життя чи здоров’я, або погроза застосування такого насильства.

Також ВС зауважив, що відповідно до роз’яснень, викладених у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», застосування до потерпілого без його згоди отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном потрібно розглядати як насильство і залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров`я чи не було, кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 186 КК або за відповідною частиною ст. 187 КК.

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння.   

ВС зауважив, що використання газового балончика при заволодінні чужим майном створює склад розбійного нападу не в будь-якому випадку, а лише, а лише тоді, коли таке застосування газової речовини або погроза її застосування під час вчинення злочину було чи могло бути небезпечним для життя здоров’я потерпілого.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судово-медична експертиза або медичний огляд потерпілої щодо наявності у неї тілесних ушкоджень після застосування сльозогінного газу не проводилися, так сам як і не проводилася судово-хімічна експертиза вмісту газового балончика, який було застосовано під час злочину та який в ході досудового слідства вилучено не було.

ВС підкреслив, що стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами, що застосування  до потерпілої сльозогінного газу було чи могло бути небезпечним для її життя чи здоров’я.

Позиція прокурора про те, що сльозогінний газ було застосовано на близькій відстані від обличчя потерпілої, у зв’язку з чим остання могла отримати тілесні ушкодження (втратити зір), є припущенням, на яких не може ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Хмельницького апеляційного суду - без змін.

 Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли слідчий може оглянути житло особи без постановлення ухвали слідчого судді.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.