Чи зарахують у пенсію монгольські тугрики: відповідь у рішенні КАС ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 495/1416/17 дійшов висновку, що законодавством України, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено обчислення розміру пенсії особам, які проходили військову службу у військових частинах, що були розміщені за кордоном, із заробітку із врахуванням частини заробітної плати отриманої в іноземній валюті.

З матеріалів справи убачається, що в період з 1978 року по 1984 рік позивач проходив військову службу у Монгольській Народній Республіці.

Згідно з архівною довідкою, виданою філією Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 24 жовтня 2016 року № 16/2/12030 та № 16/2/12031 позивач отримував дохід у двох сумах: у рублях та у монгольських туграх.

Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області листом від 7 лютого 2017 року № 16/5-01 повідомило позивача про відмову у включенні до розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення розміру пенсії заробіток у тугриках, оскільки відсутня інформація про збір на обов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач звернувся до суду. КАС встановив наступне.

6 квітня 1981 року між СРСР і Монгольською народною Республікою була підписана Угода про співробітництво у галузі соціального забезпечення, ратифікована 2 грудня 1981 року, та яка набула чинності з 28 січня 1982 року.

Із цієї угоди убачається, що вона поширюється на всі види соціального забезпечення громадян, які встановлено або буде встановлено законодавством Договірних Сторін.

Під соціальним забезпеченням у галузі пенсійного забезпечення за даною Угодою маються на увазі всі види забезпечення, які надаються громадянам державними органами обох держав у разі призначення пенсії за віком, по інвалідності, а також у зв'язку з втратою годувальника.

Положення Угоди поширюються також на всі види соціального забезпечення, які надаються відповідно до законодавства Договірних Сторін військовослужбовцям.

Громадяни однієї Договірної Сторони, які постійно проживають на території іншої Договірної Сторони, з усіх питань соціального забезпечення повністю прирівнюються до громадян цієї Договірної Сторони.

Під терміном «постійно проживають», за даною Угодою, розуміються особи, які мають дозвіл на постійне проживання, підтверджений документами, отриманими від компетентних органів відповідної Договірної Сторони.

При здійсненні соціального забезпечення компетентними органами Договірної Сторони, на території якої проживає громадянин, до нього застосовується внутрішнє законодавство.

У разі призначення пенсії зараховується повністю трудовий стаж, у тому числі і стаж, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільговому розмірі, набутий на території обох Договірних Сторін і підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої набуто трудовий стаж.

Розрахунок стажу роботи в кожній із Договірних Сторін провадиться за законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої робота виконувалася.

Пенсії призначаються і виплачуються компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої постійно проживає на день звернення за призначенням пенсії громадянин і має право на пенсію за законодавством цієї Договірної Сторони.

Соціальне забезпечення працівників, включаючи технічний і обслуговуючий персонал, дипломатичних, консульських і торгових представництв та інших установ однієї держави, які знаходяться в другій державі, а також членів їхніх сімей провадиться за законодавством держави, яка їх направила, якщо вони є громадянами цієї держави.

Соціальне забезпечення працівників підприємств наземного і повітряного транспорту, річкового судноплавства, працівників спільних, акціонерних та інших підприємств та членів їхніх сімей, які направляються на тимчасову чи постійну роботу на територію другої держави, провадиться за законодавством держави, яка їх направила.

Усі витрати, пов'язані з реалізацією соціального забезпечення за цією Угодою, несе Договірна Сторона, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки між державами не провадяться.

Документи та архівні матеріали, необхідні для призначення пенсій відповідно до Угоди, надаватимуться на запит компетентної установи соціального забезпечення іншої Договірної Сторони.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до пункту 2.10 якого довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Пунктом 124 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 № 590, яке діяло під час роботи позивача за кордоном, було установлено, що в заробіток для нарахування пенсії включаються усі види заробітної плати, на які відповідно до діючих правил нараховуються страхові внески. У разі, коли страхові внески нараховуються на умовні суми заробітку, в середній заробіток для нарахування пенсії включаються ці умовні суми.

За приписами пункту 129 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій для обчислення пенсій передбачалися такі правила:

При визначенні середньомісячного заробітку (пункти 121 - 126) робітників і службовців, які працювали в установах СРСР за кордоном або в міжнародних організаціях і схемою оплати праці яких передбачаються мінімальні та максимальні оклади в радянській валюті, враховується 200 відсотків максимального окладу за займаною посадою (з встановленими надбавками) в радянській валюті. При цьому та частина заробітної плати, яка виплачується в іноземній валюті, не враховується.

При визначенні середньомісячного заробітку (пункти 121 - 126) інших робітників і службовців, направлених з СРСР на роботу за кордон, пенсії обчислювалися із розрахунку 100 відсотків заробітної плати, яку вони отримували до направлення за кордон, а непрацюючим до направлення за кордон - 100 відсотків окладу, встановленого в СРСР за посадою, займаною за кордоном, або за іншою аналогічною посадою.

При визначенні середньомісячного заробітку (пункти 121 - 126) робітників і службовців військових частин, тимчасово розташованих за кордоном, враховується 100 відсотків заробітної плати, встановленої за займаною посадою (виконуваної роботи) в радянській валюті.

Останній абзац пункту 129 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій передбачав порядок визначення середньомісячного заробітку для службовців військових частин, тимчасово розташованих за кордоном (як у спірному випадку), і вказував на те, що пенсії таких осіб обчислюються з розрахунку 100% заробітної плати, встановленої із займаної посади (виконуваної роботи) в радянській валюті, тобто без врахування заробітної плати отриманої в іноземній валюті.

Отже, ні Положенням, чинним на час роботи позивача за кордоном, ні законодавством, чинним на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду за призначенням пенсії, які визначали порядок призначення та виплати пенсії, не передбачено права особи, яка працювала за кордоном у військовій частині колишнього СРСР, обчислення розміру пенсій із заробітку з урахуванням частини заробітної плати, отриманої в іноземній валюті.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України у постанові від 17 жовтня 2017 року у справі № 2а/1215/34/12 у подібних правовідносинах, згідно якого законодавством України не передбачено обчислення розміру пенсії особам, які працювали за кордоном в установах колишнього СРСР чи УРСР або за відрядженням цих установ, із заробітку із врахуванням частини заробітної плати отриманої в іноземній валюті, і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від неї.

Відтак, суд вважає правомірними дії відповідача щодо розрахунку пенсії позивача із заробітної плати без врахування частини заробітної плати (грошового забезпечення), отриманої в іноземній валюті.

Раніше ККС визнав недопустимими всі докази у справі, оскільки поліція тримала особу без складення протоколу.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій