Коли прокурор має право представляти інтереси держави в суді: позиція ВС

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №  922/3219/20.

З матеріалів справи відомо, заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства «Г»,  Фермерського господарства «П» в якій,  зокрема просив суд визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держземагентства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду,  повернуто без розгляду позовну заяву заступника керівника місцевої прокуратури разом із доданими до неї документами та заявою про усунення недоліків, оскільки прокурором не виконано вимог ухвали в частині обґрунтування позовних вимог у відповідності до положень пунктів 4,5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, а саме не визначено: способу (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правових підстав позову, зокрема, щодо дотримання процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Висновок Верховного Суду

Судді ВС нагадали, що у постанові Великої Палати Верховного Суду  від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування порушень інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дії для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов’язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з’ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, касаційна інстанція зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до відповідачів у цій справі, а сама по собі обставина незвернення ГУ Держгеокадастру у Харківській області із позовом, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання функцій із захисту інтересів держави.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловися щодо підтвердження поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.