Чи потрібен дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина

Попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 607/8145/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач, діючи в інтересах неповнолітнього, звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, укладеного між  відповідачами 27 червня 2017 року, визнання недійним договору купівлі-проваджу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами від 10 березня 2018 року, та просила зобов’язати відповідача повернути в натурі житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами.

Позов обґрунтовувала тим, що на час укладення її матір`ю оспорюваного договору від 27 червня 2017 року вона, її неповнолітній син та інші члені сім’ї проживали в будинку, що був предметом продажу за договором купівлі-продажу.

Та в грудні 2017 року новий власник змусив їх виселитися з будинку, з того часу вона та її син, фактично позбавлені права користування зазначеним будинком та змушені тимчасово проживати в будинку друзів.

Вказувала, що договір купівлі-продажу вчинено без дозволу органу опіки та піклування, наданого за законом на укладення такого договору, що позбавляє неповнолітнього права на проживання в житловому будинку, який для нього був єдиним постійним місцем проживання від народження, вчинено в порушення вимог чинного законодавства, спрямованого на захист законних прав та інтересів дітей, а тому просила визнати його недійсним з підстав, передбачених статтею 203 ЦК України.

Зазначала, що відчуження спірного будинку  за договором від 10 березня 2018 року також є незаконним, оскільки його вчинення стало можливим внаслідок незаконного укладення договору купівлі-продажу від 17 червня 2017 року та тягне порушення житлових прав неповнолітнього.

Вважала, що внаслідок визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 27 червня 2017 року та від 10 березня 2018 року, а також приведення сторін цих договорів у попередній стан, права неповнолітнього на житло будуть поновлені.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Також ВС зазначив, що системний аналіз статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

Чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном залежно від того, чи мають право на користування ним інші особи, зокрема малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі доказів, які належним чином оцінені, встановивши, що особа_4 є бабою неповнолітнього, який проживав у спірному будинку, врахувавши, що права та інтереси неповнолітньої вчиненням оспорюваних правочинів не порушені, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки бабуся неповнолітнього вправі розпоряджатися належним їй на праві власності майном без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інтонації без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.