Чи є кошти на депозитному рахунку спільною сумісною власністю подружжя

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 565/1362/19, в якій досліджував питання, чи можуть кошти на депозитному рахунку бути спільною сумісною власністю подружжя.

Обставини справи

Суть спору полягала в тому, що сторони за час шлюбу набули у спільну власність за рахунок спільних коштів та спільної праці автомобіль та накопичили готівкові кошти на депозитних рахунках у банках. Добровільно вирішити питання про поділ спільного майна сторони не змогли, тому виникла потреба вирішити питання про поділ спільного сумісного майна у судовому порядку.

Так, задовольняючи позовні вимоги про визнання право власності на ½ частини банківського вкладу у сумі 28 000,00 дол. США з нарахованими та невиплаченими відсотками та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання майна особистою власністю, суд першої інстанції виходив із того, що ці кошти є спільною сумісною власністю подружжя в рівних долях, а оспорюючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте подружжям  під час шлюбу, позивач та третя особа за зустрічними позовами не довели зворотне, а саме належність цих коштів кожному з них та факту їх позики.

Апеляційний суд погодився із рішенням суду першої інстанції. Однак скаржник у касаційній скарзі зазначав, що суди дійшли помилкового висновку про визнання права власності на ½ частини банківського вкладу, оскільки суди не дослідили докази, що спростовують презумпцію спільності власності подружжя, а саме докази на підтвердження витрат у період шлюбу, які унеможливлюють здійснення спільних накопичень сім’ї у такому значному розмірі. Суди попередніх інстанцій не з`ясували джерело, час та можливість набуття подружжям коштів у розмірі 28 000,00 дол. США.

Висновок Верховного Суду

Так, ВС зазначив, що конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

ВС підкреслив, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, кошти на депозитному рахунку є спільною сумісною власністю подружжя в рівних долях, а оспорюючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте подружжям  під час шлюбу, позивач та третя особа за зустрічними позовами не довели зворотне, а саме належність цих коштів кожному з них та факту їх позики.

Доводи касаційної скарги про те, що кошти, які знаходяться на його депозитному рахунку, не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки отримані ним від сестри на підставі договору позики, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про визначення місця проживання дитини разом із матір’ю: ВС вказав на важливий аспект.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.