Верховний Суд висловився про використання підробленого документа

Використання підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК)  є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями підроблення, складання, видачі та збуту і передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією, і відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 358 КК або ст. 190 КК, на доведення факту вчинення використання підробленого документа не впливає.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду  у справі № 591/7446/17.

Обставини справи

Так, органом досудового розслідування чоловік обвинувачувався у тому, що перебуваючи на посаді заступника прокурора, умисно, з метою заволодіння бюджетними коштами у період відпустки звернувся до обласного комунального закладу з проханням провести його лікування, хоча такого лікування не потребував.

Заступник головного лікаря доручила лікарю-інфекціоністу провести лікування заступника прокурора в умовах стаціонару, яка на виконання прохання свого керівника завела медичну картку хворого, де вказала завідомо неправдиві відомості про госпіталізацію останнього до інфекційного відділення, хоча він на стаціонарному лікуванні у вищевказаному лікувальному закладі не перебував, а знаходився в період з 8 до 13 серпня 2017 року на відпочинку в готелі.

Пізніше заступник прокурора з метою використання завідомо підробленого документа звернувся з письмовою заявою до прокурора Сумської області щодо надання невикористаних 12 календарних днів щорічної відпустки у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, для чого надав завідомо підроблений офіційний документ - листок непрацездатності, на підставі якої наказом прокурора йому було надано 12 календарних днів невикористаної відпустки з 4 до 15 вересня 2017 року.

У результаті використання завідомо неправдивого листка непрацездатності йому було нараховано та виплачено грошові кошти у сумі 11 466,72 грн за рахунок фонду оплати праці прокуратури Сумської області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Сумській області, а також - за період відпустки з 4 до 15 вересня 2017 року за рахунок фонду оплати праці прокуратури Сумської області - 11 908,07 грн.

За вироком суду першої інстанції його було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, та виправдано у зв’язку з недоведеністю того, що було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Позиція Верховного Суду

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про виправдання особи у зв`язку із недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, посилаючись на відсутність у нього умислу на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману. Проте апеляційний суд не звернув уваги, що використання завідомо підробленого документа кваліфікується за ч. 4. ст. 358 КК незалежно від мети особи, яка його використовує та помилково ототожнив таку мету з умислом на використання завідомо підробленого документа.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що виправдання особи за ч. 1   ст. 190 КК, за заволодіння чужим майном шляхом обману, не виключає наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, та безпідставно самостійно не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Так, використання підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК) є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями підроблення, складання, видачі та збуту і передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією, і відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 358 КК або ст. 190 КК на доведення факту вчинення використання підробленого документа не впливає. При цьому використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред`явлено або подано особою незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.

Також прокурор в апеляційній скарзі вказував на суперечності у висновку суду першої інстанції щодо необізнаності виправданого про обставини видачі завідомо підробленого документа, зважаючи на те, що сам виправданий не заперечував, що особисто підписався у журналі обліку прийому хворих у стаціонар, де був ознайомлений з режимом лікування, однак одразу після цього залишив медичний заклад та направився на відпочинок на територію Західної України. Після чого, в порушення загальновідомого порядку отримання листка непрацездатності, не перебуваючи на стаціонарному лікуванні, заступник прокурора звернувся до стаціонарного медичного закладу за отриманням листка непрацездатності, без огляду медичного персоналу та встановлення кінцевого діагнозу, який в подальшому подав за місцем роботи разом з заявою про отримання невикористаних днів відпустки.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловися щодо встановлення факту існування трудових відносин.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Youtube «Право ТВ», а також на нашу сторінку в Facebook та на Інстаграм, щоб бути в курсі найважливіших подій.