Невиконання рішень суду: позиція Верховного Суду

12-го листопада Державне бюро розслідувань повідомило народному депутату України про підозру у невиконанні рішення суду, яке набрало чинності.

«Судово-юридична газета» розглянула справи, пов’язані зі статтею 382 Кримінального кодексу України, стосовно невиконання судового рішення.

Сільський голова та невиконання рішень суду

Обставини справи № 734/2614/16

Козелецький районний суд Чернігівської області вироком від 7 серпня 2017 року визнав невинуватим та виправдав Сираївського сільського голову за частиною 3 статті 382 КК у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.

Апеляційний суд Чернігівської області вироком від 14 червня 2018 року скасував виправдувальний вирок суду першої інстанції. Чоловіка було визнано винним і засуджено за те, що він умисно не виконав вимог постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

У постанові КААС йшлося, що Сираївську сільську раду Козелецького району Чернігівської області в особі Голови Доломанського С.І. було зобов'язано підписати та засвідчити печаткою сільської ради дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Особа обіймала посаду сільського голови, тобто була службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Апеляційний суд визнав чоловіка винуватим і засудив за ч. 3 статті 382 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права на 2 роки  обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в органах місцевого самоврядування та в органах державної влади.

Проте на підставі статті 75 КК звільнив сільського голову від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

А 3 квітня 2019-го року Верховний Суд розглянув касаційну скаргу захисника на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 14 червня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Суд ухвалив залишити без змін вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 14 червня 2018 року щодо колишнього сільського голови. А також не задовольнив  касаційну скаргу захисника.

Зазначено, що твердження у касаційній скарзі про недоведеність винуватості сільського голови в умисному невиконанні судового рішення не є обґрунтоване.

Крім того, суд апеляційної інстанції достовірно встановив, що чоловік мав реальну можливість виконати постанову Київського апеляційного адміністративного суду. Однак через власні інтереси щодо одержання спадщини він ухилявся від її виконання шляхом написання відповідних заяв, листів, подання оголошень про втрату документа та версією, що адвокат загубив папку з документами після суду.

Також у матеріалах справи зауважено, що під час розгляду Апеляційним судом Чернігівської області зібрані докази повністю узгоджуються між собою, а тому їх обґрунтовано та правомірно покладено в основу вироку.

Позов щодо порушення прав через невиконання судових рішень

Справа № 820/5347/17

3-го лютого 2021 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом особи до начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції у Харківській області Туренка А.

Позов стосувався визнання протиправною бездіяльності за касаційною скаргою позивача на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду.

Позивач вважав, що протиправна бездіяльність відповідача та невиконання ним належним чином своїх службових обов`язків щодо контролю за діями посадових осіб територіального відділення Національної поліції у Харківській області призвели до порушення прав позивача.

Позов було мотивовано тим, що ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2017 року задоволено скаргу позивача та зобов`язано відповідальну посадову особу Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 382 ККУ.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Суд зазначив, що контроль за виконанням своїх обов`язків працівниками територіального відділення поліції є диспозитивним обов`язком відповідача. І суд не може втручатися у його виконання шляхом установлення певних фактів або визнання дій та/або бездіяльності щодо здійснення такого контролю правомірними чи протиправними.

Окрім того, було встановлено, що відповідач не виконує владні управлінські функції стосовно позивача. Це унеможливлює й існування порушення права чи інтересу позивача.  Як наслідок, не породжує права на судовий захист.

Суд зауважує, що у цій справі поняття «спір» слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів. А також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Крім того, доводи скаржника щодо належності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в суді касаційної інстанції.

Було постановлено касаційну скаргу позивача задовольнити частково. Також ухвалу Харківського окружного адміністративного суду та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду змінити, виклавши мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Директор, службова особа та невиконання судових рішень

Обставини справи № 442/3929/18

Директор органом досудового розслідування обвинувачувалася у тому, що вона як службова особа уповноважена здійснювати прийом та звільнення персоналу, проте умисно не виконала рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Хоча мала зобов`язання та реальну можливість.

Міськрайонним судом було визнано незаконним та скасовано її наказ про звільнення службової особи із посади бухгалтера у червні 2015 року. Було обов`язано поновити її на роботі, стягнути з ТОВ на користь останньої невиплачену заробітну плату, заробітну плату за час вимушеного прогулу, грошові кошти у зв`язку з вагітністю і пологами та відшкодувати завдану моральну шкоду.

За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2020 року директорку визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України. Її було виправдано у зв`язку з недоведенням, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Відмовлено в задоволенні цивільного позову потерпілої  працівниці до директорки.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

21 жовтня 2021 року Верховний Суд розглянув касаційну скаргу прокурора на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням директорки у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Позиція ВС

ВС встановив недотримання положень кримінального процесуального закону щодо вирішення заявленого цивільного позову, що у даному випадку є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Зазначено, що це позбавляє позивача можливості добиватися відшкодування завданої йому шкоди в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин судові рішення щодо директорки в частині вирішення цивільного позову не можуть вважатися законними й обґрунтованими. Вони підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України.

ВС задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції.

А також ухвалив скасувати вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року щодо директорки в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

 Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.