Чи розглядають у судах скриншоти як доказ у вчиненні домашнього насильства
Отримали погрози у соцмережі? Заскринили? Як суди розглянуть ці докази?
«Судово-юридична газета» вирішила знайти кілька судових справ, у яких вчинення домашнього насилля доводилося за допомогою скриншотів, де кривдники погрожували чи цькували у мережі.
Докази про домашнє насильство у вигляді знімків екрану
Перша справа стосується того, як домашнє насилля може відбуватися й у мережі.
У травні 2020-го року Васильківський районний суд Дніпропетровської області притягнув аб’юзера до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства).
У матеріалах справи йдеться, що у квітні того ж року чоловік вчинив відносно колишньої дружини домашнє насильство психологічного характеру. У телефонній розмові висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, у соціальній мережі «Фейсбук» висвітлював інтимні фото жінки. Через це могла бути заподіяна шкода психічному здоров`ю потерпілої.
Суд взяв до уваги матеріали справи, які були представлені, зокрема, скриншотом сторінки з соціальної мережі, скриншотом повідомлень з мобільного телефону чоловіка.
У судовому засіданні правопорушник визнав свою провину. Його суд притягнув до адміністративної відповідальності, наклавши стягнення у вигляді 36 годин громадських робіт.
Зокрема, «Судово-юридична газета» писала про висновок Верховного Суду у справі, де повідомлення в Viber визнали належним електронним доказом у справі про обмежувальний припис.
Жінка просила суд заборонити колишньому чоловіку вести листування й телефонні переговори, на підтвердження вимог вона надала скриншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber.
Яке визначення слова «скриншот» пропонують у суді
Констянтинівський міськрайонний суд Донецької області у справі № 233/1750/21 дійшов висновків:
«Скриншот – це знімок екрана, зображення, фотографія, зроблена з екрана комп`ютера за допомогою встановленої операційної системи без застосування додаткових пристроїв з фотокамерою; найбільш простим способом створення якого є використання спеціальної клавіші на клавіатурі».
У цій справі заявлялося про розповсюдження недостовірної інформації про особу у мережі Фейсбук, а також позовом вимагалося відшкодування моральної шкоди.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем було надано роздруківку з інтернет-сторінки з дописом, знімки екрана монітора із дописами в соціальної мережі Фейсбук.
Також позивач вимагав зобов`язати відповідачку спростувати вищевказану недостовірну інформацію, яку вона розмістила у «Фейсбуці». Тож у суді також доводилася належність такої сторінки відповідачці.
Пости були видалені. Проте коли саме це сталось – невідомо, що не заперечувалась позивачем по справі.
Суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами факту належності сторінки у соціальній мережі «Facebook» відповідачці як фізичній особі, а також приналежності їй спірного допису.
Суд не прийняв у якості належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог надані позивачем по справі скриншоти із дописами в групі соціальної мережі Фейсбук.
Вони були паперовими копіями електронних доказів, які до того ж не посвідчені у порядку, передбаченому законом, як того вимагає ч. 3 ст. 100 ЦПК України.
«Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 568/879/17, згідно з яким «місцевим судом, на виконання вимог частини п`ятої статті 100 ЦПК України, обґрунтовано не було взято до уваги надані відповідачем паперові копії електронного доказу - знімків вмісту екрана монітора, у зв`язку із неподанням їх оригіналів та поставленням позивачем під сумнів відповідність таких копій оригіналу», - йдеться у матеріалах справи.
У частині 5 статті 100 ЦПК вказано, коли подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.
Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Про визнання скриншоту допустимим доказом
«Судово-юридична газета» раніше з’ясовувала, чи визнається скриншот допустимим доказом.
Голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Станіслав Кравченко зазначив, що КПК не передбачає питання оцінки допустимості скриншоту як доказу, з огляду на що вони вирішуються у процесуальний спосіб на підставі ст. 99 КПК.
«З огляду на недостатність нормативно правового регулювання в практиці судів першої інстанції немає єдності щодо оцінки скриншотів як доказу незалежно від того, чи є скриншот окремим файлом на електронному носії, чи роздруківкою з монітору у паперовій формі. У низці випадків суди визнавали допустимим доказом скриншнот листування, зміст яких узгоджувався з іншими доказами.
У КПК термін «відображення» вживається з ч. 3 ст. 93 КПК виключно в тому сенсі, що оригіналом електронного документа є його відображення. Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною», – повідомив Голова ККС ВС.
Голова ККС ВС акцентував увагу на тому, що питання оцінки допустимості скриншотів як доказу у судовій практиці на сьогоднішній день залишається спірним і потребує додаткового врегулювання.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи може скриншот повідомлень з телефону бути доказом у справі.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
