Минюст предлагает установить принудительный порядок кормления подстражных в СИЗО, гауптвахте Военной службы правопорядка и осужденных

Министерство юстиции Украины подготовило проект Порядка принудительного кормления, а также условий содержания осужденных и лиц, взятых под стражу, отказывающихся от еды. Как отмечает в пояснительной записке министр юстиции Денис Малюська, с принятием проекта постановления будет нормирован вопрос обеспечения соблюдения прав лиц, которые держатся в учреждениях и отказываются от приема пищи.

Предлагается в частности установить:

• порядок фиксации факта отказа осужденным или лицом, заключенным под стражу, от принятия пищи, а также сроки уведомления об этих случаях соответствующих субъектов;
• алгоритм действий врача по медицинскому надзору за осужденным и лицом, заключенным под стражу, отказывающимся от принятия пищи, а также условия предоставления этим лицам необходимой медицинской помощи, в том числе экстренной медицинской помощи;
• условия содержания осужденных и лиц, заключенных под стражу, отказывающихся от принятия пищи, а также применения к ним мер принудительного кормления;
• механизм взаимодействия между учреждениями, учреждениями здравоохранения, а также другими субъектами, в частности, прокурором, Уполномоченным Верховной Рады Украины по правам человека, по вопросам, связанным с отказом осужденным или лицом, заключенным под стражу, от принятия пищи.

Обсуждение продлится до 13 января.

Яка процедура передбачена

Так, цей Порядок визначає організаційні засади застосування до осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби, осіб засуджених до арешту, які тримаються на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, та осіб, взятих під варту, які тримаються в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції, спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізолятори тимчасового тримання) Служби безпеки України (далі – установи), і заявили про відмову від прийняття їжі (далі – особи, які відмовляються від прийняття їжі), заходів примусового годування, а також умови тримання цих осіб.

При встановленні факту відмови особи від прийняття їжі начальник установи складає акт про відмову від прийняття їжі, у якому зазначає причини такої відмови, та протягом однієї доби:

1) письмово повідомляє відповідного начальника закладу охорони здоров’я, що забезпечує медичне обслуговування осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, або осіб, взятих під варту, які тримаються в установах, а у випадку відсутності такого закладу – начальника іншого закладу охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності, перелік яких визначається та переглядається за потреби Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних та Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій та установами, з урахуванням спеціалізації цих закладів та наявності умов, які дозволяють забезпечити ізоляцію осіб, які відмовляються від прийняття їжі, та безпеку інших громадян;

письмово повідомляє прокурора, який здійснює на відповідній території нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, орган досудового розслідування, суд, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження (справа), а також прокурора, захисника;

повідомляє членів сім’ї (за наявності) особи, яка відмовляється від прийняття їжі, крім випадків, якщо це заборонила така особа, про що вона у письмовій формі повідомляє начальника установи;

у разі відмови від прийняття їжі неповнолітньою особою – додатково повідомляє законного представника та відповідні служби у справах дітей незалежно від бажання неповнолітнього.

Повідомлення, визначені підпунктами 1–4 цього пункту, можуть надсилатися з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв’язку). Копії документів, що підтверджують факт надсилання цих повідомлень, а також акт про відмову від прийняття їжі долучаються до особової справи особи, яка відмовилась від прийняття їжі.

Особа, яка відмовилась від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту має перебувати під постійним наглядом лікаря.

Після отримання інформації про встановлення факту відмови особи від прийняття їжі лікар повинен:

1) ознайомитися з медичною документацією особи, яка відмовляється від прийняття їжі, та здійснити первинний медичний огляд цієї особи, під час якого оцінити стан її здоров’я, пояснити та переконатися, що особа розуміє можливі негативні наслідки відмови від їжі для її здоров’я, про що вона у письмовій формі повідомляє лікаря;

2) за згодою особи, яка відмовляється від прийняття їжі, організувати їй медичне обстеження відповідно до медичних показань;

3) проводити динамічне спостереження та оцінку стану здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, та щодня вносити інформацію про стан здоров’я особи до медичної документації;

4) під час щоденних медичних оглядів запитувати особу про її бажання продовжувати відмовлятися від прийняття їжі;

5) призначати лікування відповідно до медичних показань особи, яка відмовляється від прийняття їжі.

Під час проведення первинного та щоденного оглядів особи, яка відмовляється від прийняття їжі, лікар оцінює стан її здоров’я та за наявності медичних показань, приймає рішення щодо необхідності переміщення її до окремої палати закладу охорони здоров’я.

У разі, якщо в особи, яка відмовляється від прийняття їжі, є ознаки інфекційного захворювання така, особа переміщується до інфекційного ізолятора або окремої палати закладу охорони здоров’я, де їй надається необхідна медична допомога, здійснюється збір матеріалів, необхідних для діагностики захворювання, а також нагляд і спостереження за нею. Особа, хвора на заразну форму туберкульозу, розподіляється з урахуванням результатів її мікробіологічних досліджень.

За відсутності медичних показань особа, яка відмовляється від прийняття їжі, залишається в камері (жилому приміщенні), де триматиметься на загальних підставах.

Звільнення особи, яка відмовляється від прийняття їжі, від праці або виконання нею інших обов’язків, установлених згідно з умовами режиму тримання в установах, можливе лише на підставі медичних показань. При відсутності таких показань на цю особу поширюються передбачені законодавством заходи дисциплінарного впливу в повному обсязі.

У передбачений розкладом дня час особі, яка відмовляється від прийняття їжі, доставляється сніданок, обід та вечеря за установленими нормами харчування для осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції. У випадку відмови від прийняття їжі через дві години їжа забирається, про що робиться відмітка в картці обліку приймання їжі особою, яка відмовляється від прийняття їжі, що долучається до її медичної документації, згідно з додатком.

У разі загрози значного погіршення стану здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, та існування очевидної загрози її життю лікар готує висновок про те, що такій особі загрожує значне погіршення стану здоров’я та існує очевидна загроза її життю (далі – висновок), що підтверджується відповідними медичними документами, що містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень.

Під час підготовки висновку лікар, зважаючи на стан здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, визначає види примусового годування з урахуванням поточного та прогнозованого стану здоров’я цієї особи відповідно до видів примусового годування, визначених законом. Лікар несе персональну відповідальність за правильність та своєчасність визначення виду примусового годування.

Примусове годування є крайнім заходом для збереження життя особи, яка відмовляється від прийняття їжі, і не може бути застосовано у випадках, якщо відмова від прийняття їжі більше не становить загрози її життю або яка заявила про своє бажання добровільно вживати їжу.

Кожен випадок застосування примусового годування здійснюється у присутності лікаря та має на меті гуманне ставлення до особи, яка відмовляється від прийняття їжі, її прав, честі і гідності та не допускає будь-якого приниження чи тортур стосовно такої особи.

Клопотання про примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, подається прокурором та розглядається слідчим суддею, судом в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

У разі прийняття слідчим суддею, судом рішення про примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, начальник установи невідкладно інформує Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо такого рішення.

У день отримання рішення суду про примусове годування особи, яка відмовилася від прийняття їжі, лікар вживає заходів щодо негайного його виконання. Примусове годування особи, яка відмовилася від прийняття їжі, проводиться в умовах стаціонару.

У випадку погіршення стану здоров’я особи, яка відмовилася від прийняття їжі, та неможливості надання невідкладної медичної допомоги у повному обсязі в умовах закладу охорони здоров’я, здійснюється виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги (далі – бригада швидкої медичної допомоги). Бригада швидкої медичної допомоги може прийняти рішення про необхідність госпіталізації особи, яка відмовилася від прийняття їжі.

У разі прийняття бригадою швидкої медичної допомоги рішення про необхідність госпіталізації така особа невідкладно перевозиться бригадою медичної допомоги до найближчого до установи закладу охорони здоров’я відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу».

Начальник установи в установленому законодавством порядку організовує та забезпечує своєчасний виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, а також цілодобову охорону особи, яка відмовляється від прийняття їжі, в закладі охорони здоров’я.

Лікар приймає рішення про припинення примусового годування у разі, якщо стан здоров’я особи, якій проводилось примусове годування, стабілізувався і подальша відмова від прийняття їжі більше не становитиме загрози життю цієї особи або у випадку, коли така особа заявила про своє бажання добровільно вживати їжу, про що невідкладно повідомляє відповідних керівників установи.

Перевезення (конвоювання) такої особи із закладу охорони здоров’я до відповідної установи здійснюється в установленому законодавством порядку на підставі виписки лікаря.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.