ВККС через четыре года обратилась с апелляционной жалобой в деле о квалифоценивании судьи: что решила Большая Палата

Высшая квалификационная комиссия судей 4 июля 2023 подала в Большую Палату Верховного Суда апелляционную жалобу на решение КАС Верховного Суда от ноября 2019 года, в которой просила отменить его в части удовлетворения исковых требований судьи. То, что в течение 4 лет ВККС не могла обратиться с соответствующей апелляционной жалобой и фактически пропустила срок на апелляционное обжалование, Комиссия обосновала прекращением полномочий ее членов. Однако БП ВС отметила, что ВККС как юридическое лицо не прекращало свою деятельность. А прекращение Законом № 193-IX полномочий членов Комиссии Большая Палата ранее не признавала основанием для остановки производства по делу с участием этого субъекта властных полномочий. Соответствующую позицию БП ВС высказала в определении по делу №9901/410/19 от 12 июля 2023 года.

Історія справи

5 серпня 2019 року суддя звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 22 травня 2019 року в частині абзацу резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням; визнати протиправним і скасувати протокольне рішення про винесення на розгляд ВККС у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС від 22 травня 2019 року.

Як зазначав суддя, при проведенні кваліфікаційного оцінювання ВККС прийнято до розгляду висновки Громадської ради доброчесності щодо нього від 17 березня 2019 року та від 25 травня 2019 (в новій редакції), які надійшли після початку співбесіди, що розпочалася 10 липня 2018 року.

У такий спосіб, на думку позивача, ВККС порушено принцип правової визначеності, належного урядування та передбачуваності дій державного органу, оскільки не дотримано ч. 5 статті 83 Закону «Про судоустрій і статус суддів», а також абз. 6 пункту 4.10.1 Регламенту ВККС, яким передбачено, що висновок, який надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається.

Відтак правомірною поведінкою ВККС було б постановлення протокольного рішення про залишення без розгляду висновків Громадської ради доброчесності. Натомість прийняття їх до уваги мало наслідком визначення Комісією порядку набрання чинності оскаржуваним рішенням з посиланням на підпункт 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту й суть якого зводиться до того, що рішення Комісії про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, ухвалене у складі колегії, за наявності негативного висновку ГРД, набирає чинності з дня його ухвалення у разі, якщо воно буде підтримано не менш ніж 11 членами ВККС на пленарному засіданні.

Рішенням КАС ВС від 20 листопада 2019 року позов судді задовольнив частково. Так, Верховний Суд визнав протиправним і скасував рішення Комісії від 22 травня 2019 року в частині резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням. У задоволенні позову в іншій частині відмовив. Повний текст рішення складено 25 листопада 2019 року.

Разом з тим, через майже чотири роки, 4 липня 2023 року ВККС подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення КАС ВС від 20 листопада 2019 року, в якій просила скасувати його в частині задоволення позовних вимог судді та ухвалити в цій частині нове рішення – про відмову в їх задоволенні.

До скарги ВККС долучила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причин пропуску цього строку.

Так, Комісія зазначає, що 7 листопада 2019 року набрав чинності Закон № 193-IX, який припинив повноваження членів ВККС.

У зв`язку з наведеним на час судового розгляду та на час ухвалення оскаржуваного судового рішення ВККС перебувала в тому стані, коли повноваження попереднього складу її членів були припинені на підставі вимог згаданого Закону, а новий склад ще не був сформований у встановленому законом порядку.

І ця обставина об`єктивно унеможливлювала реалізацію ВККС її процесуальних прав та виконання обов`язків.

Формальне ж існування ВККС як юридичної особи (як суб`єкта цивільних правовідносин) жодним чином, на думку Комісії, не свідчило про існування відповідного органу влади як суб`єкта адміністративних правовідносин з його колегіальною волею, позицією у справі та процесуальною можливістю реалізувати своє право на апеляційне оскарження судових рішень у визначених законом випадках.

Процес формування Комісії завершено рішеннями Вищої ради правосуддя від 1 червня 2023 року, коли було призначено 16 членів Комісії, які приступили до виконання повноважень 2 червня 2023 року.

І до цього часу, як зазначає Комісія, вона була позбавлена об`єктивної можливості брати участь у судовому розгляді справи, а відтак і належним чином відстоювати свою позицію та реалізовувати передбачені нормами КАС інші права учасника справи, зокрема оскаржувати судові рішення. Тому, на думку ВККС, під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження в цій справі підлягають застосуванню виключення, передбачені нормою ч. 2 статті 299 КАСУ.

В свою чергу, суддя подав до суду письмові заперечення проти поновлення Комісії строку для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 20 листопада 2019 року. Вважає, що посилання ВККС на існування поважних причин, які перешкодили їй у реалізації права апеляційного оскарження, є безпідставними.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частин першої, третьої статті 295 КАС апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів, а на ухвалу суду – протягом 15 днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 статті 299 КАСУ.

Апеляційну скаргу на рішення КАС ВС від 20 листопада 2019 року, останнім днем строку на оскарження якого було 25 грудня 2019 року, Комісія подала 4 липня 2023 року.

Частиною другою статті 299 КАСУ передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

На час ухвалення рішення у справі і дотепер відповідач по справі – ВККС є діючим органом у системі судоустрою.

ВККС як юридична особа не припиняла своєї діяльності. Так само ВККС, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, не перебувала у стані перетворення. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 193-IX з дня набрання чинності цим Законом було припинено лише повноваження членів Комісії.

Слід зауважити, що припинення названим Законом повноважень членів Комісії Велика Палата Верховного Суду (наприклад, у справі № 9901/385/19) не визнала підставою для зупинення провадження у справі за участю цього суб`єкта владних повноважень згідно з пунктом 1 частини першої статті 236 КАС.

У цій справі (№ 9901/410/19) Комісія висловила свою правову позицію стосовно заявлених позовних вимог, скориставшись правом надати відзив на позовну заяву, представник Комісії (допущений судом на підставі виданої йому відповідачем довіреності) брав участь у судовому засіданні, надав пояснення.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами ВККС про наявність у цій справі передумов для застосування передбаченого частиною другою статті 299 КАС винятку, оскільки Комісія як суб`єкт владних повноважень була залучена до участі у справі та повідомлена про її розгляд.

Велика Палата Верховного Суду також враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» констатував, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Отже, у відкритті апеляційного провадження за скаргою ВККС, поданою після спливу більше ніж одного року з дня складення повного тексту судового рішення, слід відмовити, констатувала Велика Палата Верховного Суду.

Разом із тим, суддя ВП ВС Дмитро Гудима висловив окрему думку в цій справі. Так, його позиція полягає у тому, що формальне існування ВККС як юридичної особи (як суб`єкта цивільних відносин) жодним чином не означає існування органу влади як суб`єкта адміністративних правовідносин з процесуальною можливістю реалізувати право на апеляційне оскарження.

В цілому, на думку судді, з 7 листопада 2019 року до 31 травня 2023 року включно ВККС як суб`єкта владних повноважень (а не як учасника цивільних відносин) не існувало. А питання про те, чи була особа, яка могла представляти ВККС саме як суб`єкта владних повноважень в адміністративному суді та у відносинах із ним, зокрема з питань участі у судових засіданнях, надання пояснень, одержання судових рішень у справі, залишається відкритим. Проблема у тому, на думку автора окремої думки, чи можна вважати, що за відсутності суб`єкта владних повноважень - колегіального органу - раніше видана довіреність дозволяє представляти не тільки юридичну особу, в якій носії владних повноважень мали би бути працевлаштовані, але й відсутнього суб`єкта владних повноважень.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.