Верховный Суд проверил правомерность постановления НКРЭКУ о внесении изменений в Правила рынка, предусматривающие вмешательство в свободу договора

Верховный Суд рассмотрел в кассационном порядке административное дело по иску Общества к НКРЭКУ о признании противоправным и отмене постановления от 24 ноября 2021 года № 2250.

По этому делу спор касался правомерности постановления НКРЭКУ, которым были внесены изменения в Правила рынка, утвержденные постановлением НКРЭКУ от 14 марта 2018 г. № 307: установлены ограничения на уровне 50% месячного объема продаж электрической энергии по двусторонним договорам между производителями и другими участниками рынка электрической энергии, входящие в состав одного вертикально интегрированного предприятия или являются аффилированными между собой.

Позивач вважав, що, ухвалюючи спірну постанову, НКРЕКП не навела належного обґрунтування необхідності обмеження свободи договору та не мотивувала, яким чином таке обмеження сприятиме забезпеченню достатнього рівня ліквідності на ринку електричної енергії.

Суд першої інстанції позов задовольнив: визнав протиправною та нечинною постанову НКРЕКП від 24 листопада 2021 року № 2250 з моменту її прийняття.

Проте з такими висновками не погодився суд апеляційної інстанції, який задовольнив апеляційну скаргу НКРЕКП, скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволені позову.

Позивач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду, який переглядаючи цю справу у касаційному порядку, виходив з наступного.

Відповідно до статей 1, 3, 17 та 20 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати, зокрема державне регулювання та моніторинг на ринку енергетики та комунальних послуг, приймати акти регуляторного характеру, зокрема й затверджувати правила ринку, правила ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку та зміни до них відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою досягнення балансу інтересів всіх учасників ринку та забезпечення енергетичної безпеки.

Судами у цій справі встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що НКРЕКП обґрунтувало необхідність внесення зміни до Правил ринку метою забезпечення збільшення конкуренції на різних сегментах ринку.

Статтями 66 та 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено заходи, які можуть застосовуватися Регулятором з метою забезпечення достатнього рівня ліквідності на ринку електричної енергії та з метою забезпечення достатнього рівня ліквідності на ринку «на добу наперед», які є різними за своїм змістом та характером.

Запроваджувати обмеження, встановлені спірною постановою, НКРЕКП уповноважена виключно з метою забезпечення достатнього рівня ліквідності на ринку електричної енергії.

Суд зазначив, що чинним законодавством України у сфері енергетики безпосередньо не визначено поняття «ліквідність ринку електричної енергії», проте встановлено ряд можливих дій для НКРЕКП щодо забезпечення такої ліквідності.

Тобто, існуюче правове регулювання свідчить про відсутність чіткого унормованого Регулятором механізму та критеріїв, на підставі яких можливо визначити достатність рівня ліквідності ринку електричної енергії, а також здійснювати моніторинг досягнення такого рівня, зокрема й для вжиття Регулятором заходів, передбачених частиною четвертою статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії».

НКРЕКП під час обґрунтування необхідності вжиття заходів, визначених частиною четвертою статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії», які до того ж передбачають втручання у право позивача на вільний вибір контрагента договору та самостійне визначення умов господарських договорів, зобов`язана навести чіткі та зрозумілі підстави, що підтверджують недостатність рівня ліквідності ринку електричної енергії, у тому числі з урахуванням засад функціонування ринку електричної енергії.

Регулятором не наведено жодного обґрунтування прийняття вибраного та відхилення альтернативних способів досягнення цілей.

Водночас, наведені в Аналізі регуляторного впливу до проєкту постанови НКРЕКП від 24 листопада 2021 року № 2250 обґрунтування щодо різкого зниження ціни та зменшення обсягів ринку стосуються саме ринку «на добу наперед», тобто фактично відповідач вказує на необхідність забезпечення ліквідності саме на ринку «на добу наперед», для регулювання якого визначено окремий механізм відповідно до статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Згідно із статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

На виконання зазначеного положення Закону Кабінет Міністрів України постановою від 5 червня 2019 року № 483 затвердив Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Отже, Суд дійшов висновку, що законодавством України визначено спеціальний механізм для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, а тому застосування НКРЕКП обмежувальних заходів щодо укладення двосторонніх договорів може бути спрямовано виключно на забезпечення достатнього рівня ліквідності ринку електричної енергії, а не на вирішення інших проблемних питань, що виникають на відповідному ринку.

Враховуючи, що відповідачем в порушення вимог частини четвертої статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» не визначено, який саме рівень ліквідності на ринку електричної енергії може вважатися достатнім, та жодним чином не обґрунтовано, яким чином вжиті заходи сприяють забезпеченню достатнього рівня ліквідності на ринку електричної енергії, Суд погодився з рішенням суду першої інстанції про протиправність постанови НКРЕКП від 24 листопада 2021 року № 2250 та її невідповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Рішення НКРЕКП прийнято без дотримання принципів пропорційності (має бути необхідним і мінімально достатнім для досягнення мети) та прозорості (має бути належним чином обґрунтованим). На переконання суду першої інстанції, дії відповідача не відповідають принципу належного урядування з огляду на відсутність законодавчо встановленого порядку визначення рівня ліквідності ринку електричної енергії.

Судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови неправильно застосовано положення статей 66 та 67 Закону України «Про ринок електричної енергії», що зумовило прийняття судового рішення, яке не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 242 КАС України.

При цьому суд першої інстанції правильно встановив протиправність спірної постанови НКРЕКП від 24 листопада 2021 року № 2250, проте у порушення вимог статті 265 КАС України визнав спірну постанову нечинною з моменту її прийняття.

Зокрема, згідно з частиною дев’ятою статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відповідно до частин першої та другої статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, а саме – визнання протиправною та нечинною постанови НКРЕКП від 24 листопада 2021 року № 2250 «Про внесення змін до Правил ринку» з моменту набрання законної сили рішенням суду.

У цій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії за двосторонніми договорами між виробниками та іншими учасниками ринку електричної енергії, що входять до складу одного вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання або є афілійованими між собою, може встановлюватись за одночасного виконання двох умов: 1) існування необхідності забезпечення достатнього рівня ліквідності на ринку електричної енергії; 2) обсяг обмежень не може перевищувати 50 відсотків місячного обсягу продажу електричної енергії.

Рішення суб`єкта владних повноважень, яке передбачає відступ від положень, зокрема статті 42 Конституції України (кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом), а також статей 3, 6 та 627 Цивільного кодексу України (свобода договору є загальною засадою цивільного законодавства; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості) повинні мати безумовну законодавчу підставу та прийматися таким суб`єктом владних повноважень виключно у межах таких підстав.

Постанова Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі №640/36179/21 (адміністративне провадження № К/990/23514/23).

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.